Розділ «ХI»

Час тягнувся. I хоча зараз нi про що iнше не думалося, зациклюватися на одному конкретному моментi я не мав права. Тому, скликавши хлопцiв, доручив їм… своїх роботодавцiв i замовникiв. Отака пiдступнiсть, якщо жартома. Насправдi морального боку цiєї проблеми не iснувало. А реальна перспектива, що кожен з членiв «п'ятiрки» переслiдує у цьому заходi конкретнi власнi iнтереси натомiсть була неабиякою. Звiсно, своїх iнтересiв у розшуку вони наче й не приховували. Та хтозна, що ховалося за лаштунками?

По-перше, iснувала одна добре вiдома менi iстина. У нашому гнилому суспiльствi, якщо хтось привселюдно замислює щось добре, велике, святе, а тим паче дає на це «бабло», то керується не чим iншим як власним шкурним iнтересом. I вже виходячи з ресторану «Днiстер» пiсля тої першої зустрiчi, усвiдомлював, що кожен iз замовникiв у разі успiху справи розраховує на конкретний зиск, а не просто дiє з мiркувань гуманiзму чи вболiває за майбутнє вiтчизняної лiтератури.

По-друге, можливо, що серед них мiг бути i той, хто якщо й не сам у всьому винен, то принаймнi знає куди i чому зник письменник i бажає бути у курсi наших пошукiв.

Завдання перед хлопцями було таке: з'ясувати, хто з членiв «великої п'ятiрки» ранiше перетинався з Чумаком. До уваги мав братися навiть будь-який найменший контакт. I у цьому був сенс. Якби менi вдалося встановити, що, припустимо, Кушнiра, як одного з керiвникiв письменницької асоцiацiї, скажiмо, критикував Чумак, тим паче, якщо б це мало вiдповiднi наслiдки, то я мав би пiдстави думати, що, мабуть, його бажання досягти успiху в пошуках може бути нещирим. Аналогiчний момент мiг стосуватися будь-кого iншого.

Звiсно, мої можливостi у цьому були доволi обмеженими, та все ж. Практично усi замовники — люди доволi вiдомi i постiйно крутяться у центрi публiчних подiй, привертаючи увагу преси та телебачення. А отже, залишали слiди у засобах масової iнформацiї та Інтернетi. I це немало.

Як приклад, той самий Кушнiр у згаданому припущеннi дав би вiдповiдну вiдсiч i вона, як i сама критика, могла б фiгурувати на сторiнках певних видань або iнтернетiвських сайтах. Я розумiв, наскiльки грiшать припущеннями та вiдвертими, часто навiть абсурдними домислами нашi газети i передачi, але диму без вогню, як вiдомо, не буває. I якщо б десь, на якомусь iнтернетiвському сайтi промайнула думка, що припустимо, теперiшнiй директор телеканалу НТI Камiнський починав свою кар'єру як артист мiсцевої фiлармонiї, якою за тих часiв керувала мати зниклого Галина Iванiвна Чумак, я, безперечно, мав брати це до уваги i шукати можливi причини у цьому напрямку.

Тим часом я вирiшив не чiпати Антонюка, оскiльки його особа була пов'язана з полiтичними аспектами проблеми, а їх належало розробляти окремо. Перевiрка особи Густавссона була пов'язана з чималими труднощами, отже робота з нiмецькими та шведськими сайтами вимагала досконалого знання мов. Тому iнших трьох я роздiлив так: Павло отримав Кушнiра, Роман — Свiтлану, а Сергiй — Камiнського. I хлопцi швидко досягли перших результатiв.

Павловi вдалося знайти слiди багатьох заходiв, на яких були одночасно i Кушнiр, i Чумак. Перший постiйно як органiзатор виступав практично завжди. Другий тримався переважно у тiнi. I м'я Чумака часто згадувалося у Кушнiревих виступах, хоча воно i не дивно. I завжди наш об'єкт розшуку фiгурував з позитивного боку. Кушнiр, ставши головою асоцiацiї, одразу почав називати Андрiана Чумака флагманом нашої лiтератури. Павловi так i не вдалося знайти будь-якої критики на адресу зниклого письменника з боку голови асоцiацiї. До речi, сам Чумак також був одним з iнiцiаторiв її створення i ще ранiше разом iз Кушнiрем не раз виступав проти консервативних позицiй Спiлки письменникiв. У часи створення асоцiацiї Чумак набирав популярностi шаленими темпами. I йому з-помiж iнших пропонували посаду одного з заступникiв голови. Чумак вiдмовився. Я розумiв, що це було не його.

Так тривало до виходу у свiт «Пастки на Вовка». От тодi й здiйнявся справжнiй скандал у письменницькому колi. Однi, прихильники «Надiї країни», пiдтримували його, iншi ганьбили, використовуючи усе багатство мови. Багато хто навiть у самiй асоцiацiї вважав це грубим i нечистим втручанням у полiтичну боротьбу, не гiдним письменника, запроданством, угодою з власним сумлiнням. Кушнiр як чинний голова асоцiацiї, на цю тему не висловився жодного разу. Тiльки на якомусь форумi, що сумлiння — особиста справа кожного. I судячи зі знайдених Павлом матерiалiв, якихось особистих стосункiв Кушнiр з Чумаком не мав.

А от Роман i Сергiй одразу здивували мене. Iнформацiя, що донедавна Свiтлана з Камiнським працювали разом, надiйшла вiд них майже одночасно. Проте поводилися цi двоє, коли збиралася «п'ятiрка», практично як незнайомi. Оце вже було цiкаво.

Виявилося, що Свiтлана працювала на НТI пiд керiвництвом Камiнського, і навiть дуже успiшно, займаючи посаду одного iз заступникiв i як ведуча рубрики. Її передачi мали надзвичайну популярнiсть з-помiж рекламодавцiв, що приносило каналу значнi прибутки. Обоє «свiтилися» на рiзних заходах i тусовках. Величезну популярнiсть Свiтлани як тележурналiстки важко було заперечити.

I усе полетіло шкереберть… пiсля зникнення Чумака. Це було очевидним. Свiтлана особисто пiдготувала i провела кiлька телепередач про сенсацiйну подiю, заявивши, що починає журналiстське розслiдування. Рейтинг програми був дуже високим. Щоправда, для мене вони не мали якоїсь цiнностi. У передачах центральне мiсце займали iнтерв'ю з людьми, що знали Чумака, та мiлiцейськими чиновниками. Цi люди вже розповiли усе, що знали, або ж усе, що бажали. Мiлiцейськi чини — лише те, що вважали за потрiбне. Як одне, так i друге я вже знав значно ширше, ознайомившись з матерiалами слiдства. Тож перегляд Свiтланиних передач не справив особливого враження. Хiба що познайомився з її версiями, далеко не оригiнальними.

Проте важливий момент вдалося знайти. Першi непорозумiння на телеканалi НТI почалися одразу пiсля виходу цих передач. Причому на тележурналiстку тиснули не ззовнi, а зсередини. Рiзнi джерела висловлювали думку, що їй не дають працювати. А матерiалiв крутилося на цю тему дай боже, адже зникнення Чумака певний час мало статус однiєї з головних подiй. Кiлька днiв усi iнформацiйнi сайти майорiли новиною — стався напад на журналiстку. Я переглядав матерiали, наданi помiчниками, i вже не сумнiвався, що спiвпраця Свiтлани та Камiнського розладилася саме пiсля зникнення Чумака. Це вже було щось. Гадаю, до мене цього не побачив нiхто. Але чи мав цей факт сам по собi значення для розшукiв? Чи був лише наслiдком?

Камiнський вважався засновником НТI й очолював канал вiд початку — вже одинадцятий рiк. До цього вiн змiнив кiлька мiсць роботи, працюючи тележурналiстом, ведучим рубрик на рiзних телеканалах. Особисто з Чумаком нiколи не стикався.

Свiтлана закiнчила факультет журналiстики дванадцять рокiв тому, чотири роки працювала у журналi «Природа». А на телеканал НТI перейшла щойно там вiдкрилася аналогiчна рубрика. Проте вже за два роки помiняла амплуа, ставши популярною ведучою гострих соцiально-полiтичних програм. А неабиякий успiх невдовзi просунув її до однiєї з керiвних посад.

Павло розiбрався в цiлому з Кушнiрем i його я також перекинув на вирiшення цiєї проблеми. Усi троє, особливо Роман з Павлом, мали достатнi навички роботи з комп'ютером, тому данi з Інтернету сипалися на мене. Причину особистих стосункiв Камiнського та Свiтлани, схоже, потрiбно було вiдкидати. Я ледве встигав проглядати матерiали, якими мене завалили хлопцi, i переконувався, що Камiнський не мав нiчого до Свiтлани як чоловiк, як i вона до нього як жiнка. Про це навiть не ходило чуток. А якщо двоє людей крутяться у такiй сферi, причому так довго, а працювали разом вони майже вiсiм рокiв, то найменший натяк на «щось таке» не забариться бути помiченим i навiть роздмуханим.

Звiсно, нiде не фiгурувало прямим текстом, що Камiнський почав тиснути на свою працiвницю саме за участь у розслiдуваннi. Вiн завжди був прихильником партiї «Надiя країни». Навiть у важкi для неї днi, перебуваючи на межi закриття i банкрутства, витримуючи неабиякий тиск владних структур. Вiдповiдно пiсля її перемоги справи пiшли угору i НТI, «вискочивши», одразу став одним з провiдних у країнi i тепер уже провладних телеканалiв. Здавалося, хто ж як не Камiнський, посiдаючи одне з мiсць у партiйнiй iєрархiї «Надiї», мав би вболівати усiєю душею за те, щоб знайшовся їхнiй письменник! Або принаймнi за те, щоб вивести на чисту воду винних у його зникненнi. Натомiсть вiн ставив палицi у колеса, створюючи Свiтланi неможливi для роботи умови.

Щоправда, пiсля того як Свiтлана залишила НТI, рубрику не закрили, а журналiстське розслiдування почала вести iнша людина, так, наче нiчого й не сталося. Безперечно, рейтинги передач, а з ними й фiнансовi прибутки телеканалу одразу впали. I досвiдчений керiвник, яким був Камiнський, не мiг цього не передбачити! Але все-таки звiльнив Свiтлану. Отже, існувала якась серйозна причина, чому ця людина або все-таки ця жiнка вже не влаштовувала його.

Тож для мене вiдкрився ще один напрям, у якому поле дiяльностi виглядало надзвичайно широким. Та, на жаль, я мав лише одну голову, яка зараз була зайнята зовсiм iншим.