Розділ «Стаття 42. Поліцейські заходи примусу»

Суб'єкти та сфера дії

Суб’єкт — поліцейський (до окремих видів примусу — лише після спеціальної підготовки, див. ст. 45, ст. 46). Організаційна роль МВС: норми забезпечення підрозділів спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлює Міністерство (ч. 8). Особливий суб’єктний режим ч. 9 — особи, які беруть участь у збройній агресії проти України; ч. 10 — особи, які здійснюють агресію проти України.

Права й обов'язки

Права поліції — застосовувати три види заходів примусу (ч. 1); використовувати 14 названих спеціальних засобів (ч. 4); під час дії воєнного стану використати підручні засоби у випадках ч. 5; під час дії воєнного стану застосовувати заходи примусу до учасників збройної агресії без врахування вимог та заборон ст. 43, ч. 4 і 5 ст. 45, ч. 9 ст. 46 (ч. 9). Обов’язки — негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату (ч. 7); у випадках ч. 10 — за наявності можливості повідомити керівника про завдані ушкодження чи застосування зброї.

Умови, винятки, межі

Перелік спеціальних засобів (ч. 4, вичерпно): 1) гумові та пластикові кийки; 2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії; 3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’язування тощо); 4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії; 5) засоби примусової зупинки транспорту; 6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби; 7) службові собаки та службові коні; 8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії; 9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу; 10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень; 11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами; 13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби; 14) засоби та/або пристрої для виявлення і припинення порушень правил використання повітряного простору експлуатантами безпілотних повітряних суден, зокрема для перехоплення сигналів дистанційного керування, пошкодження чи знищення таких суден та/або складових частин безпілотних авіаційних систем.

Умови використання підручних засобів (ч. 5): лише під час дії воєнного стану і лише у визначених випадках — необхідність відбиття нападу, що загрожує життю чи здоров’ю поліцейського або іншої особи, усунення небезпеки у стані крайньої необхідності, затримання особи, яка вчинила правопорушення та/або чинить опір поліцейському.

Особливості воєнного стану (ч. 9): без врахування вимог та заборон, передбачених статтею 43 (порядок застосування примусу в цілому), частинами четвертою та п’ятою статті 45 (заборони при застосуванні спеціальних засобів і правило виправданості малогабаритного підривного пристрою), а також частиною дев’ятою статті 46 (заборона застосування вогнепальної зброї в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних і вибухонебезпечних місцях) — і лише стосовно осіб, які беруть участь у збройній агресії проти України. Це не скасовує вимог цих статтей у звичайних ситуаціях.

Наслідки

Примус припиняється негайно в момент досягнення очікуваного результату (ч. 7) — продовження після цього виходить за межі правомірності. За загальним порядком після застосування примусу діють вимоги про невідкладну медичну допомогу постраждалим (ч. 4 ст. 43) та повідомлення за ст. 44–46. Для визначених у ч. 9 осіб під час воєнного стану слід окремо враховувати прямо названі в ній винятки, а щодо повідомлення — ч. 10; загальний порядок не можна механічно подавати як такий, що діє без винятків. За ч. 10 під час воєнного стану у разі застосування заходу примусу до осіб, які здійснюють агресію проти України, та завдання їм тілесних ушкоджень, каліцтва або застосування вогнепальної зброї поліцейський, за наявності можливості і з урахуванням подій на відповідній території, усно або за допомогою засобів комунікаційного зв’язку повідомляє безпосереднього керівника, який у разі необхідності за можливості повідомляє центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

Суміжні норми

Ст. 43 (порядок застосування заходів примусу), ст. 44 (фізична сила), ст. 45 (спеціальні засоби), ст. 46 (вогнепальна зброя), ст. 46-1 (зброя і бойова техніка поліції особливого призначення), ст. 19 (відповідальність поліцейських).

Приклад (умовний, для навчання)

Уявімо масові заворушення біля будівлі ОДА: поліцейські в шоломах і бронежилетах тримають оборону — саме екіпірування не є заходом примусу (ч. 6). Якщо окремі учасники нападають на поліцейських і кидають у них каміння, застосування кийків чи засобів зі сльозогінними речовинами потребує конкретної підстави за ст. 45 та дотримання ст. 29 і 43. Сам перелік засобів у ч. 4 ст. 42 не дозволяє застосовувати їх до всього натовпу; щойно напад відбито і група розійшлася, застосування негайно зупиняється (ч. 7). Якщо під час воєнного стану встановлено, що нападники беруть участь у збройній агресії проти України, щодо них застосовуються особливості ч. 9. Самої назви «диверсійна група» або факту масової акції для цього висновку недостатньо; виняток стосується лише перелічених у ч. 9 вимог і заборон.

Поширена помилка

Поширена помилка — вважати будь-який силовий контакт «застосуванням спеціальних засобів». Фізичний вплив (будь-яка фізична сила та спеціальні прийоми боротьби) — окремий, самостійний вид примусу (ч. 1–2), до якого правила ст. 45 щодо конкретних засобів не застосовуються; свої правила має ст. 44. Друга помилка — зараховувати до заходів примусу засоби індивідуального захисту: ч. 6 ст. 42 прямо виключає шоломи, бронежилети та інше спеціальне екіпірування. Третя — читати ч. 9 як «під час воєнного стану ст. 43 не діє»: послаблення стосується лише осіб, які беруть участь у збройній агресії проти України, і лише названих у ч. 9 вимог і заборон.

Питання і відповідь

Коли поліцейський може використати підручні засоби?

Лише під час дії воєнного стану — у разі необхідності відбиття нападу, що загрожує життю чи здоров’ю поліцейського або іншої особи, а також усунення небезпеки у стані крайньої необхідності або при затриманні особи, яка вчинила правопорушення та/або чинить опір поліцейському (ч. 5 ст. 42).