Розділ 18.Всячина

На посади, що пов'язані з частими відрядженнями, рекрутери намагаються не брати працівників, що мають малих дітей. Останні, як відомо, вимагають постійної уваги.

Трапляються випадки, коли є потреба брати у відрядження дітей. Згадаймо, що білоруський президент О. Лукашенко брав із собою під час міждержавних візитів свого малолітнього сина Миколку. Настільки у цьому була справжня фінансово-побутова необхідність і доречність, - про це слід мовчати, бо всі подробиці - невідомі. Кажуть, що доречно, хай не завжди, брати у ділові мандрівки дітей. Це певним чином компенсує брак часу на спілкування із сім'єю. Ділова мандрівка дозволяє сумістити приємне з корисним.

Статистика свідчить, що у США відпустки скорочуються, а звичка до сімейних канікул залишається. 62% офісних співробітників, які регулярно перебувають у відрядженнях, поєднують відрядження з відпочинком. Дві третини таких співробітників подорожують з дітьми. У Європі ситуація з відрядженнями є працею, але і там зростає тенденція до сімейного дозвілля. В Україні є підприємства і організації, які фактично не надають відпусток (або співробітники їх фактично не беруть). Ділова мандрівка з членами сім'ї може бути шансом для спілкування з нею (адже відомо, що під час для відрядження залишається вільний час дозвілля і його можна витратити для спілкування із сім'єю, а не з кимось...).

Сучасні західні компанії заохочують сімейні ділові мандрівки, оскільки це сприяє зростанню лояльності працівників до компанії та продуктивності праці. Таке явище там називають incentive (заохочення).

Ділова мандрівка за кордон - це і покращення мотивації працівників і ознайомлення їх з відповідними професійними досягненнями. Колективні мандрівки сприяють створенню працездатної команди. Проведення тренингів в іншій країні додає емоційності у заняттях, зміцнює мотивацію до одержання належних результатів.

Ділові сімейні мандрівки - це ще й неабияке заохочення. Побувати у справах та ще й відпочити з сім'єю, - це, мабуть, на кшталт того, - "Карай мене так, Господи, до самої смерті".

18.2. Подорож літаком

18.2.1. Харчування

Для того, щоб годувати пасажирів у повітрі, кожний аеропорт має свої спеціалізовані підприємства. Вони постачають різні види харчування на борти літаків.

Харчування буває пряме і зворотне. Пряме, - це те, що недавно приготовлене і яке зберігається за температури +5 С. Зворотне - це напівготові заморожені порції. Вони є дещо недопеченими чи недовареними. У супровідному листі кухар зазначає час, необхідний конкретній страві, щоб вона була повністю приготовленою у бортовій пічці до того, як цю страву пропонують пасажирам. Страви доправляють до літака за півтори години до злету.

Пасажири, як правило, не можуть замовити щось завчасно. Навіть, якщо вони летять у бізнес-класі підвищеного комфорту. Їхні переваги можуть виявлятися лише у межах того, що є на борту літака, - себто між гарячими та холодними стравами. Набір всіх пакетів визначається попереднім набором авіакомпанії. Деякі з-поміж них беруть лише холодні страви. Дехто - лише чайний стіл. Це, як правило, на коротких рейсах.

На борту можуть запропонувати все, що завгодно. Існують набори як вегетаріанських, так і дієтичних страв, дитяче і юнацьке харчування.

Станом на весну 2007 року "економний" обід з гарячим сягав 4,5 долари, екіпажу - 8,5 долара, а бізнес-класу - 15,5 долара. Харчування пасажирів бізнес-класу та екіпажу практично одне і те ж, за винятком того, що екіпажу і бортпровідникам не дають алкогольних напоїв. Чи ж п'ють вони їх насправді, - це вже інша справа. У деяких компаніях пілоти харчуються як у бізнес-класі, а стюардеси - як решта пасажирів. Страви економ-класу і бізнес-класу у більшості фірм значно не вирізняються. Вирізняється лише набір продуктів, - як, наприклад, вирізка замість м'яса. У бізнес-класі більше фруктів та овочів. Зрозуміло, що на чартерних рейсах можна замовити все, що завгодно.

Аерофобія - досить поширене явище. Статистика свідчить же про те, що шанси загинути в авіакатастрофі є нижчими, ніж під час автомобільних мандрівок.

Вчені Великої Британії виявили найнебезпечніші місця в авіалайнерах. Закликали авіакомпанії дозволяти пасажирам крісла вибирати самостійно.

Спеціалісти університету Грінвіча за замовленням Управління цивільної адміністрації Великої Британії проаналізували обставини загибелі 105 чоловік та опитали 2 тисячі людей, які вижили під час авіакатастроф. Дослідження вказало, що найбільша безпека була у пасажирів, які сиділи у кріслах біля проходу на далі ніж у п'ятому ряду від аварійного виходу. Найрідше вдавалося вижити тим, хто сидів у більше ніж шести рядах від виходу. Статистичні дані засвідчують, що шанси на врятування у передній частині літака - 65%, а у задній - 53%. Ті пасажири, які сидять у літаку біля проходу, рятувалися у 64% випадків, а в інших місцях літака - у 58%.

Британські вчені закликали авіакомпанії облаштувати літаки додатковими аварійними виходами.

Виявляється, що 4 з 10 пасажирів бояться літати. Якщо всі пасажири будуть намагатися купувати собі місця біля виходу, то це спричинить підвищення цін за надання місця біля виходу.

Більшість людей користуються своїми власними способами боротьби з авіафобією. Найпростіший - талісман. Талісманами можуть бути які завгодно предмети. Давньою є традиція "присісти на дорожку".

Поширеним методом є перенесення уваги з думок на відчуття. Можна, наприклад, розглядати людей, що вас оточують.