У відповідності до особливостей обмінних процесів при різних тренувальних режимах вимагається зміна кількісної та якісної характеристик харчування. Робота в анаеробному режимі вимагає збереження в раціоні оптимальної кількості білка, збільшення долі вуглеводів за рахунок зниження кількості жиру. Для динамічних або статичних м'язових зусиль, спрямованих на збільшення м'язової маси і розвиток сили, потрібен підвищений уміст у раціоні білка, вітаміну PP, групи В. При вдосконаленні витривалості, роботі в аеробному режимі вимагається збільшити калорійність раціону, кількість вуглеводів, поліненасичених жирних кислот, ліпідів, вітамінів А, Е, В1, В2, В12, аскорбінової, фолієвої кислот та ін. Підвищена потреба в білках пояснюється необхідністю розвитку мускулатури спортсмена, а також збільшенням розпаду білків у м'язах під час фізичної роботи. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів повинно відповідати 1 : 0,8 : 4, а не 1 : 1:4, як для харчування осіб, які не займаються спортом. Характер харчування у змішаному анаеробно-аеробному режимі близький до формули збалансованого харчування здорової людини, при цьому відношення між білками, жирами й вуглеводами має бути наступним: 1 :0,9:4.
У добовому раціоні спортсменів має міститися 2–2,5 г білка, 1,6-2,3 г жиру, 9-13 г вуглеводів на 1 кг маси тіла.
Особливості обміну речовин у спортсменів, які спеціалізуються на різних видах спорту, дозволяє досить точно оцінити їх потреби в основних харчових речовинах. Усі види спорту за характером фізичних якостей спортсмена в процесі спеціальної фізичної підготовки і за метаболічними особливостями можна поділити на п'ять груп:
• 1) швидкісно-силові види спорту (легка атлетика – спринт, бар'єрний біг, стрибки, метання, багатоборство; важка атлетика тощо);
• 2) циклічні види спорту (біг на середні й довгі дистанції, спортивна ходьба, велоперегони на шосе, лижні перегони і под.);
• 3) складно-координаційні види спорту (акробатика, художня і спортивна гімнастика, стрибки у воду і на лижах з трампліну, кінний спорт, стрільба з лука, кульова, стендова і под.);
• 4) спортивні одноборства (боротьба вільна, класична, дзюдо, самбо, бокс, фехтування тощо);
• 5) ігрові види спорту (баскетбол, волейбол, теніс, футбол, хокей та ін.).
З урахуванням енерговитрат і особливостей обміну речовин у спортсменів із перелічених груп можна корегувати структуру раціону харчування за енергетичним умістом білків, жирів і вуглеводів (табл. 9.1). Наприклад, для важкоатлетів корисне певне збільшення долі білків у раціоні: до 3 г на 1 кг маси тіла, а легкоатлетам для формування витривалості потрібно підвищити енергетичний вміст вуглеводів до 10-13 г на 1 кг маси тіла.
Таблиця 9.1. Рекомендований вміст основних харчових речовин у добових раціонах спортсменів різної спеціалізації (за К. А. Коровниковим, Η. І. Яловою, 1986)
| Групи видів спорту | Забезпечення раціону харчування, % | ||
| Білками | Жирами | Вуглеводами | |
| Швидкісно-силові | 17-18 | 30 | 52-53 |
| Циклічні | 14-15 | 25 | 60-61 |
| Складно-координаційні | 15 | 28 | 57 |
| Спортивні одноборства | 17-18 | 29 | 53-54 |
| Ігрові | 15-17 | 27-28 | 55-58 |
Калорійність добової дози спортсмена визначається, перш за все, його енерговитратами на тренуваннях і виступах на змаганнях. Залежно від спеціалізації виду спорту енерговитрати можуть складати від 3000 (шахи) до 6500 ккал, (у спортсменів зі значними фізичними навантаженнями). Важливу роль у гігієні харчування відіграє розподіл енергії добового раціону за прийомами їжі. Варіанти розподілу залежать від режиму тренувань.
Питний режим спортсмена. Суттєвим фактором, що лімітує спортивну працездатність, є втрати води і солей, а як наслідок-порушення терморегуляції організму. Втрати води у спортсмена масою тіла 70 кг при помірному фізичному навантаженні й навколишній температурі +20–25 °С протягом 1 год. досягають 1,5-2 л. Розроблені рекомендації з підтримки балансу води і солей в організмі до початку і під час змагань передбачають:
• 1) прагнути до звичної для організму рівноваги між втратами води та її споживанням; ніколи не виходити на старт із від'ємним балансом води;
• 2) під час змагань приймати воду або вуглеводно-мінеральні напої невеликими порціями;
• 3) не можна вживати велику кількість охолодженої рідини;
• 4) розпочинати поновлювати втрати води і солей відразу після фінішу (потрібні напої повинні бути під рукою).
• 9.1. Енерговитрати під час занять фізкультурою та спортом
Найменші витрати енергії в людини під час сну – приблизно 0,9 ккал/хв./кг. Загальні витрати енергії у людини за добу складаються з енергії основного обміну, енергії специфіки динамічної дії їжі (енергія, що витрачається на травлення) й енергії, потрібної на механічну роботу. Розрахунок добових енерговитрат проводять наступним чином. Визначається сумарний добовий час (хв.), який витрачається на певну діяльність. Потім отримана величина (для кожного виду діяльності) множиться на кількість відносних витрат енергії для даного виду діяльності, й кінцеву величину перемножують на масу тіла спортсмена.
Залежно від характеру забезпечення енерговитрат у процесі занять виділяють три групи видів спорту (табл. 9.2):
• 1. Переважно аеробна група (біг на довгі дистанції, велосипедний спорт); тренування вимагають тривалої роботи і великих енергетичних витрат (6000-7000 ккал на добу);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 9. ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ“ на сторінці 2. Приємного читання.
