Розділ «3.5. Переломи та вивихи»

Іноді для вправлення вивиху в плечовому суглобі використовують метод Гіппократа. Хворий лежить на спині. Хірург сідає в ногах хворого на край стола на боці травмованої кінцівки. Свою ногу він кладе на стіл і стопою впирається в пахову ділянку хворого. Користуючись нею як важелем він натягає до себе за передпліччя травмовану руку. Нарощуючи силу тяги по осі руки хірурга поступово виводять головку плечової кістки до рівня суглобової западини лопатки.

Після вправлення плечової кістки руку протягом 5-6 днів фіксують косинкою, пов'язкою Дезо. При вивиху стегнової кістки хворому на 5-7 днів приписують ліжковий режим.

Далі починають реабілітацію і відновлення функції ушкодженої кінцівки. З 2-3-го дня – активні рухи. їх здійснювати поступово і систематично. Це прискорює розсмоктування гематоми, покращує крово- та лімфообіг в ушкоджених м'язах, зв'язках, суглобі, що сприяє швидкому загоєнню травмованих тканин. Показані також масаж, ванни, тепло-, фізіо- і механотерапія.

При застарілих вивихах безкровна репозиція часто неефективна у зв'язку із скороченням м'язів, розвитком запальних змін, заростанням отвору в суглобовій сумці. В таких випадках показане оперативне лікування: розкриття суглобої сумки і вправлення вивихнутої суглобової поверхні на своє місце. Звичні вивихи також вимагають оперативного втручання, яке має за мету укріпити суглобову сумку в місці її розривів за допомогою широкої фасції стегна, пересадки м'язів. Ще один показ до оперативного лікування – патологічний вивих.

Психологічна допомога при переломах та вивихах

Скелет для людини, окрім основних функцій, має значне психологічне значення – він символізує захист, опору, здатність до адаптації до зовнішнього світу, рухливість, є енергетичним стрижнем. У відповідності із стародавніми індійськими уявленнями вздовж хребта проходять головні енергетичні канали (чакри), в яких акумулюється енергія різних рівнів. Правильна осанка (правильний світогляд) сприяє безперешкодному потоку енергії у біомагнітному полі людини. Фізіологічні вигини хребта символізують напруження, яке відчуває особа при взятті на себе відповідальності за реалізацію своєї життєвої програми.

Пошкодження кісток для пацієнта є своєрідною втратою опори, обмеженням можливості до адаптації до зовнішнього світу, оскільки це призводить до порушення функціонування, обмежень, неможливості обслуговувати себе. Пацієнт стає залежним від сторонньої допомоги з боку родичів та медперсоналу, що може виступати стресовим чинником через внутрішній опір і страх.

Деякі пошкодження кісток призводять до втрати певних функцій та інвалідності. Таким пацієнтам буває важко сприйняти себе по новому і адаптуватися до свого стану і може знадобитися допомога психолога для психосоціальної реабілітації. Залежність від сторонньої допомоги та втрата окремих функцій організму суттєво погіршують рівень життя пацієнтів, а передопераційна тривога відносно цих факторів у багатьох випадках перевищує страх смерті, і є додатковим стресом для пацієнтів.

Робота психолога займає важливе значення в процесі лікування таких хворих. Основними напрямками психологічної допомоги є зменшення тривоги, прийняття пацієнтом власного стану, активна участь пацієнта у лікувальному процесі: виконання рекомендацій лікарів, відвідування фізіотерапевтичних процедур, зайняття лікувальною фізкультурою.

Слід зазначити, що на думку деяких психологів ряд характерних особистих властивостей здатні впливати на ймовірність нещасного випадку та травмування. За рівних умов, з деякими людьми (яких прийнято називати "травматики") нещасні випадки відбуваються частіше, внаслідок їх індивідуальних особливостей.

"Травматик" погана пристосований до оточення. Непристосованість виражається в негативній позиції по відношенню до інших людей і до своєї роботи, в недружньому ставленні до керівництва в комбінації з імпульсивністю, що призводить до порушення інструкцій і невиконання наказів. На цьому тлі відбуваються випадки порушення вимог техніки безпеки. Певну роль тут може зіграти бажання імпонувати іншим своєю сміливістю і зневагою до небезпеки. Бажання справити враження на інших може прийняти форму своєрідної пригоди. Характерним також є відсутність тісних емоційних зв'язків з іншими людьми і сильне бажання досягти високого суспільного становища при одночасному уникненні зусиль у цьому напрямку. Вони не будують планів на майбутнє, живуть імпульсивно, одним днем. У таких людей часто підвищена цікавість до власного здоров'я.

Роль особистісних чинників у створенні безпеки наочно відображає наступна модель.

Стадії розвитку небезпечної ситуації:

1 - сприйняття небезпеки (найважливіше значення мають сенсорні та інформаційні можливості людини, рівень розвитку уваги);

2 - усвідомлення небезпеки;

3 - прийняття рішень (своєчасність та правильність прийняття рішень, що дозволяє уникнути небезпеки, залежить від інтелектуальних здібностей, рівня теоретичних і професійних знань, інтуїції);

4 - виконання прийнятого рішення залежить від фізичних можливостей, біометричних даних людини, її спритності, рівня розвитку професійних навичок та вмінь.

Невдача на будь-якій стадії у поєднанні з фактором випадковості може створити для працюючого аварійну ситуацію.

Для безпеки працюючого його психологічні, фізичні та інтелектуальні можливості, навички та здатність до дій повинні відповідати умовам праці та виконуваній роботі.

Психолог, працюючи із травмованими пацієнтами, повинен звертати увагу на їх власну відповідальність за порушення норм безпеки, щоб не допустити повторні нещасні випадки і травми.