Розділ «2.1.5. Гостра специфічна хірургічна інфекція»

Основні задачи:

1. Знищення токсино-продукуючих збудників – хірургічна обробка і туалет рани (зняття швів навіть з ран, які загоюються без ускладнень), місцеве застосування бензилпеніциліну (10-40 млн. ОД).

2. Зменшення надходження токсинів з рани і нейтралізація токсинів, що вже поступили – хірургічна обробка і туалет рани, ППС і ППЛІ. Курсова доза ППС не перевищує 200 тис МОд, добова – 100 тис. Половину цієї дози (після проб) вводять вів (тепла, розведена фіз. розчином не менше, як 1:10), другу половину- одномоментно в/м. Курс – 2 дні. ППЛІ вводять 1 раз в/м в дозі 6 мл (900 МОд). Паралельно вводять АП-анатоксин по 0,5 мл 3 рази (інтервал 3-7 днів).

На Фіксовані на нервових клітинах токсини ні один з сучасних препаратів не діє.

3. Припинення судом, пригнічення рефлекторного збудження скелетної мускулатури – нейролептики (аміназин, дроперідол), барбітурати (тіопентал, гексенал), хлоралгідрат (1,5-7,5 г або 50-150 мл 3-5% розчин 3-4 рази на день у вигляді клізми), транквілізатори (сибазон), протисудомні засоби (діфенін, метіндіон), міорелаксанти (на фоні ШВЛ).

4. Профілактика і лікування ускладнень – антибіотики, повітряно-наркотична суміш (замість кисню) при проведенні ШВЛ догляд за трахеостомою – евакуація харкотиння, застосування апарату "Штучний кашель", муколітики, дренажне положення тіла, інгаляції.

Догляд. Хворого госпіталізують у реанімаційне відділення в ізольовану, затемнену палату, що віддалена від шуму. При утрудненому сечовипусканні катетеризують сечовий міхур, при закрепі – клізма. При можливості ковтати хворого годують 5-6 разів на день рідкою їжею малими порціями. При порушенні ковтання налагоджують ентеральне зондове харчування (100- 150 мл суміші до 6 разів на добу). При гіпертермії (більше 38°С) – міхурі з льодом на лоб, потилицю, тім'я та пахову ділянку, вологе закутування. Організовують догляд за шкірою.

Завжди напоготові потрібно мати роторозширювач, язикотримач, набір для інтубації і трахеостомії.

Транспортування здійснюють санітарним транспортом у супроводі лікаря. Перед транспортуванням в/м вводять нейролептичну суміш (аміназин 2,5% 2 мл, промедол 2% 1 мл, димедрол 1% 1 мл, атропін 0,1% до 0,5 мл). За 30 хв в/м вводять 5-10 мл 10% розчину гексеналу (тіопенталу). Далі ректально вводять 0,2-1 г хлоралгідрату з крохмалем.

Прогноз – серйозний і залежить від тривалості інкубаційного і початкового періоду.

Летальність – 40-50%. Залежить від віку, характеру перебігу, тривалості інкубаційного періоду (до 1 тижня – 75%, 1-2 тижні – 50%, більше 1 міс – 19%), наявності ускладнень (асфіксія, пневмонія).

Причини смерті – асфіксія (судомна і обтураційна), пневмонія, набряк легень, ателектаз, розлади кровообігу, виснаження, гнійні ускладнення

СИБІРКА – гостре специфічне інфекційне захворювання, що характеризується переважним ураженням шкіри, клінічно подібним до фурункула, карбункула або бешихи.

Етіологія – збудник Вас. Anthracis – нерухлива грам-позитивна велика паличка. Джерело – коні, свині, велика та дрібна рогата худоба.

Патогенез. Зараження людини відбувається крізь шкіру (при обробці шкір і туш), ШКТ, верхні дихальні шляхи. Вхідні ворота – мікротравми, дрібні дефекти кон'юнктиви, слизових оболонок.

Для хірургії має значення перший з них, тому що при цьому розвивається шкірна форма (сибірковий карбункул, який потрібно диференціювати із звичайним карбункулом). Інкубаційний період триває зазвичай 2-3 дні (від 15-20 годин до 6-8 днів).

Клініка. На початку – червона пляма або сильно свербляча мідно-червона папула, що височіє над шкірою. За 1 добу- везикула із серозним (далі геморагічним) вмістом Після пошкодження везикул на їх місці утворюється підсихаючий чорний струп, що збільшується в розмірах. Характерні вторинні пустули навколо первинного вогнища і ендотоксикоз.

Кишкова форма – біль в животі, кров'янистий пронос (диф. діагноз – мезентеріальний тромбоз), ендотоксикоз.

Диференційний діагноз – карбункул. Для сибірки характерні відсутність болю, відсутність нагноєння в початковій стадії, невеликий сверблячий вузлик з геморагічною пустулою (після розкриття пустули ранка покривається чорним струпом), наявність в центрі ураження ділянки некрозу, дочірні пухирці по периферії основного некрозу, обширний набряк та ін (табл. 2.12).

Таблиця 2.12