Розділ 2. МИСЛЕННЯ ТА МОВА

- спрямовані на створення дещо нового (евристична, синтетична, конструктивна, моделювальна, пошукова, прогнозувальна).

На підставі логічного аналізу мислення відокремлюють: парадигми мислення (підпорядкованість заданим схемам); алгоритми мислення (мислення за правилами); формальну правильність міркувань та істинність міркувань за змістом; логічні методи мислення; фактичну й уявну (логічну) даність об'єктів мислення.

Результатом мисленнєвої діяльності є думка.

Думка (грец. noma logos) - результат мисленнєвої діяльності людини, що реалізується за допомогою мови. Арістотель визначав думку як "уміння казати суттєве та доцільне в мовленні".

У філософії - це певний концепт (поняття, ідея, закон, принцип, гіпотеза), що виникає унаслідок пізнання об'єктивного світу та раціонального, абстрактно-логічного мислення певного суб'єкта. Об'єктивною підставою виникнення думки є існування предметів, явищ, процесів, подій у просторово-часовому вимірі та їх відображення в мисленні людини.

У логіці думка - те саме, що судження, об'єктивний зміст висловлювання (судження) про предмети, явища, процеси об'єктивного світу, дії та події, що визнається істинним або хибним. "Думка не є предметом психології; вона не складається з уявлень у психологічному значенні. Думка стосовно теореми Піфагора однакова для всіх людей, вона об'єктивна" (Г. Фреге).

Думка структурується на такі різновиди: поняття; ідея; висновок; розв'язання конкретного завдання чи проблеми; формулювання питання та відповідь на нього тощо.