Розділ «4.3.2. Модальна логіка»

Термін "віра" також має багато значень у різних контекстах: релігійному, психологічному, філософському, логічному та ін. Визначимо його значення лише в логічному контексті. Термін "віра" означає:

1) особисту суб'єктивну думку (погляд), яка може бути істинною і хибною;

2) суб'єктивну впевненість в існування того, що нам ще точно невідомо;

3) суб'єктивну впевненість у правоті (істинності) певних ідей, гіпотез, версій, котрі ще не мають суворого логічного доведення в певний момент часу.

Наявність віри (вірувань) в інтелектуальних суб'єктів іноді перебуває у суперечності з логічно обґрунтованим знанням (логосом), яке випливає з логічно обґрунтованих підстав - законів, принципів, аксіом. Це зазначав ще середньовічний філософ-схоласт Тертуліан. На його думку, висловлювання дещо пов'язане з віруванням особистостей, не обов'язково відповідає законам логіки. Ця теза відображена у таких його відомих висловлюваннях: "Вірую, оскільки це абсурдно"; Це істинно, оскільки це абсурдно".

У епістемічній логіці смисл мовного виразу "Я вірю, що...", можна інтерпретувати в значеннях: "Я впевнений, що..."; "Я вважаю, що..."; "Я думаю, що..."

Протилежними термінами "знання" і "віра" будуть терміни "незнання" і "невіра". Незнання - це відсутність у людини або людства відомостей, інформації (уявлень, понять, системи понять) про певні предмети, явища, процеси об'єктивного світу в певний момент часу. Невіра в логічному значенні буде означати відсутність власних думок, переконань, впевненості у особи х, яка зумовлена її суб'єктивною установкою. Наприклад: "Я не вірю, що є життя після смерті".

На підставі логічної експлікації термінів "знання" і "віра" визначимо значення термінів "об'єктивне знання" і "суб'єктивне знання".

Термін "об'єктивне знання" має значення:

- такий зміст нашого мислення, який є адекватним відображенням дійсності;

- такий продукт пізнавальної діяльності людства, який опредмечується в наукових і філософських теоріях, а також гіпотезах, концепціях, картинах світу; в інших поза-наукових формах і видах знання і який об'єктивно існує у матеріалізованих формах - книгах, статтях, газетних і журнальних публікаціях, на комп'ютерних дискетах і под.

Термін "суб'єктивне знання" має такі значення:

- світ суб'єктивних думок, вірувань, поглядів, переконань, тобто світ перцепцій конкретних індивідів, особистостей;

- продукт індивідуальної пізнавальної діяльності суб'єкта х, який виражений в певних висловлюваннях.

Відповідно до такого поділу, логіку знання називають логікою об'єктивного знання, а логіку віри - логікою суб'єктивного знання.

У епістемічній логіці для характеристики висловлювань, котрі дещо стверджують про пізнавальну діяльність інтелектуальних суб'єктів і що в семантичному аспекті мають об'єктивні та суб'єктивні компоненти, був уведений термін "пропозиційна установка" (В. Рассел). Пропозиційна установка (англ. propositional attitude) означає відношення між суб'єктом, який пізнає світ і себе самого, і змістом висловлювання, що виражає знання, віру, погляди, власні думки, переконання, уявлення та ін. Пропозиційна установка має вигляд їх знає, що..."; "у вірує, що... "; "х вважає, що..."; "де х та у - інтелектуальні суб'єкти, за якими слідує певний стверджувальний вислів про те, що вони знають. Наприклад: "Петро знає, що Земля має форму кулі"; "Ігор вважає, що телепатія існує".

Побудова системи епістемічної логіки (логіки знання та віри)

Її побудова ґрунтується на загальних принципах побудови модальних логік і має семантичний і синтаксичний аспекти.

Семантика містить категорії:

- "клас"; "висловлювання"; "властивість"; "відношення";