РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

Армагед-дом

Максимов мовчав.

Ще не пізно було передумати. Повернути назад. Сказати щось на зразок «ну розважайтесь» і піти за столи, де Лідчині колеги відпочивають, пліткують і методично поглинають не доїдені випускниками бутерброди.

Лідка осміхнулась. Радісно і злостиво. А що такого вона хоче зробити? Нічого особливого. Усім можна, а їй ні?

— Максимов, ми чимало крові попсували одне одному. Ти не відмовишся станцювати зі мною?

Пауза. Здивований погляд білявки Віки — поки що лише здивований.

Усі вони про щось таке базікали. «А може, Максимов закохався в біологічку?» — «А може, він їй подобається і вона йому мститься?» — «А може…» — і задоволене хихотіння, бо тоді відразу можна припустити, що директорка закохалась у цивільника, а той і собі — у сторожа. Бентежна тема, чого б і не почесати язики…

Що дивного, якщо на останньому шкільному вечорі учень станцює з учителькою?

Веселі та здивовані обличчя насунулись — і знову розмазались у русі. У вестибюлі топтались, наступаючи одне одному на ноги, пари танцівників. Самодіяльний оркестр поступився місцем магнітофону; за особистою вказівкою районного інспектора на всіх випускних вечорах дозволено було грати лише романтичну танцювальну музику, це бал, а не стрибалки, хай молодь розвиває свій смак…

Вальс відгонив нафталіном.

Вони вибралися ближче до центру вестибюля, туди, де було вільніше. Упізнаючи Лідку, перед ними розступались.

Одна максимівська рука лягла їй на талію. У другій, гарячій і мокрій, втонула Лідчина долоня.

— І — раз-два-три… Та нехай. Просто рухайся в такт.

Під їхніми підборами потріскували, жмакаючись, кольорові спіралі серпантину. Налипали на підошви кружечки конфеті. Утім, їхньому танцю було далеко до справжнього летючого вальсу. То було скоріше підліткове тупцяння, не позбавлене, однак, певної вишуканості.

— Ти божевільна, — сказав він, ледь рухаючи губами.

— Ти вже не школяр.

— А ти…

— Я кидаю школу. Сьогодні.

Він так стиснув її долоню, що вона усміхнулась від болю:

— Так… ну її к бісу.

Його очі зробилися круглими й вологими, як залиті дощем фари.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Армагед-дом» автора Дяченко С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ“ на сторінці 22. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи