Розділ «V»

— Немає потреби, — посмiхнувся я. — Розумiю такi нюанси, пане Михайле, повiрте, дуже добре. Сам хворий цiєю справою вiдколи себе пам'ятаю. От тому й не доходить — як вона лягала вам у магазинi, коли вибирали, а потiм ще й три роки поспiль пiд час полювань. А тут раптом перестала. Пане Михайле, вам не варто доводити менi, що ви є бувалим мисливцем. Усi вашi облiковi картки за останнi п'ять рокiв я передивився. I кiлькiсть виїздiв на полювання, i облiк впольованої дичини… Повiрте, я реально оцiнюю яким ви є мисливцем. I тим бiльше незрозумiлим є для мене ваш вчинок — продати рушницю в сезон. Отак продати i залишитися нi з чим. Кожен спочатку купив би нову. Тим паче, заробiтки дозволяють. Дивний вчинок. Вас не влаштовує дорога рушниця, ви терпите її три роки i виправляти ситуацiю починаєте не з купiвлi нової, навiть не з пошуку, а з продажу старої.

— Хотiлося значно кращої, — буркнув Зварич. — А це солiдна сума. Самi знаєте, як жiнки на це реагують, незалежно, є грошi у сiм'ї чи нi.

— Гаразд, — згодився я. — Але щось ви мали б собi придивитися, адже сезон iде. Отже, мали б оформити у мiлiцiї дозвiл на купiвлю нової зброї, а це не вимагає особливих витрат. Ви цього не зробили. Михайле, ви не збиралися купувати нову рушницю. А з яких мiркувань продали стару, менi не зрозумiло. Взявшись за переоформлення кабiнету, ви не дуже-то мали часу ще й на це. I продали її за три тижнi до зникнення Чумака.

— Ну i що? I що з того?! — не витримав Зварич. — Це доводить, що я убив i сховав свого друга?! Ви взагалi при здоровому глуздi?!

— При здоровому, — заспокоїв я. — I не стверджую, до речi, що ви його убили i заховали. Хiба я казав це? Згадайте. Ну от. I до справи, яка досi ведеться, звiсно, своїх необґрунтованих мiркувань не пiдшию. Нiхто мене не слухатиме. Нiчого воно не доводить, ви правi. Але…

Я пiдняв палець i багатозначно подивився на Михайла.

— …але! Для мене ваша поведiнка стала тепер ще бiльш незрозумiлою. Я бачу, що ви щось приховуєте. I я людина, що звикла працювати на совiсть i доводити усi свої справи до кінця. Тому серед iнших розроблятиму i цей напрямок. Щось ви замислили, продаючи в умовах завантаженостi iншими справами свою «Бенеллi», до якої, напевно, неабияк звикли за три роки. Ви правi, Михайле. Для штивного мисливця рушниця може й бiльше, як скрипка. Можливо, навiть бiльш гiдне порiвняння — як жiнка. А вiдмовитися вiд жiнки так нi сiло на впало… Потрiбнi пiдстави. Я мушу їх зрозумiти.

Зварич пiшов знервований, плюючись на всi боки, висловивши побажання нiколи бiльше мене не бачити.

— Усi вашi iдiотськi претензiї в майбутньому виставляйте через слiдчого i нехай мене викликають у встановленому порядку! З вами я говорити бiльше не бажаю!

— Це ви зараз так кажете! — кинув я у спину, яка швидко вiддалялася. — Заждiть, скоро буде iнакше.