TextBook — Але фото підкинули не вони. Я не відчуваю на ньому їхньої енергії і не чую їхніх запахів. Ні однієї, ні другої... Якщо чесно, фото пахне тобою... Вперемішку з іншим запахом, що теж пахне тобою. Тобто смердить, — зробив висновок Лев.
— Ти хочеш сказати, що я сам собі підкинув цю дурню? Що я хитрую?..
— Усе, що я хотів сказати, — я сказав, — Лев набрав повні легені повітря, а випускав його через очі. Повільними видихами, паралізуючи термінаторів, що тримали його скрученим, наче в гамівній сорочці. Ті застигли на задньому сидінні, як пам'ятники. Спокійно, без перешкод вийшов з машини.
— А ти думав, що ти у безпеці, — кинув Лавникові на ходу. І пішов шукати п'яного сторожа, щоб замкнув замок. Бачив, що вдома у нього хвора дружина, і роботи втрачати йому не можна...
Добрів до автостанції. Сів у автобус. Заплющив очі. Думав про Марі. Згадав, що, за інформацією, яку знайшов Борис, заміж у Німеччині вона виходила, як Ганна Шевченко. Повна плутанина. Не міг Марі розгадати. Ніяк. Її два тіла робили її розпливчастою і недосяжною. І тіла вплинули на її душу. Вона наче складалася з двох різних частин, що світилися по-іншому і мали іншу долю...
Автобуса перегнав джип судді. Підрізав. Водій автобуса ледь зреагував.
У салон зайшов сам Лавник.
— Ходи, підвезу з комфортом. Чого будеш тут трястися... — мовив примирливо.
— Не хочу, — відрубав Лев.
— Тоді хоч оживи їх, — тицьнув на паралізованих охоронців.
Безрукий глянув на годинник:
— Через дев'ять хвилин почнуть рухатися, — сказав. — Але думати — аж через годину...
— Дякую, — мовив суддя і вийшов.
«За що він дякував?» — подумки запитав Лев.
«Я знаю, за що...» — подумки всміхнувся Ярема.
Коли автобус виїжджав з міста, Лев на великому щиті побачив герб Жовкви. На ньому був зображений Святий Іван, що в правій руці тримає золоту чашу, а в лівій — чорну змію. Змія була наче скопійована зі стіни замку...
Ґ
Лавник був злий, як чорт.
— Нема проблем. Ката можна позичити. Так буває. Закон цього не забороняє, — запропонував війт.
— Ні! — ревів лавник. — Тільки він знесе їй голову! Це мій принцип!..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Привид безрукого ката» автора Процайло Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „49“ на сторінці 3. Приємного читання.