TextBook — Наша. Яка сказала, що ти нормальний.
— І що?
— Меле страшні дурниці. Каже, що її душу засуджено до смерті через те, що вона допомогла катові... І рветься втекти. Бо не встигла катові сказати, що його смерть у ляльці. Розумієш?..
— Мало що...
— Добре, я зараз відпрошуся, приїду, і ми вдома спокійно поговоримо... Давай, бо мені здається, що за мною шпигують. Ще мене закриють... Ага, вона каже, що очі...
У двері затарабанили, як на пожежу. Не життя, а якесь білядвер'я. Зайшов — вийшов, зайшов — вийшов, і гасаєш отак від дверей до дверей зранку до ночі, а тоді питаєшся сам себе, де поділося життя? Біля дверей, де...
— Секунду, Марі... — сказав. — Бо якісь йолопи виламають мені двері...
З'явився — не забарився. На порозі стояв рудий слідчий. Поруч нього дві шафи в масках розумних виразів на обличчях.
Слідчий випалив одним подихом:
— Вас заарештовано за нанесення умисних, середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
— Що? — визвірився Лев. — Зараз я вам покажу ушкодження!
— Раджу не робити дурниць, Леве Львовичу, — попередив слідчий. — Бо тоді вас точно закриють. Надовго. Моє завдання — доставити вас у відділ. Може, непорозуміння, чи як... Надійшли заяви, і треба все з'ясувати...
«Навіть так — заяви!.. Я вам зараз наштампую мордяки, а не заяви...» — пригрозив подумки Безрукий і краєм ока вловив погляд рудого на відкладену трубку. Підійшов, щоб покласти. Механічно притулив до вуха і почув благальний голос Марі: «Не бий їх...» Спокійно поклав трубку.
— З роботи, — пояснив слідчому.
— Не хвилюйтесь, — відповів той. — Самі з'ясуємо. Не проблема...
Лев походив по кімнаті під прицілом шаф, готових у будь-яку мить розім'яти свої накачані клешні. Рудий бавився наручниками.
— Добре, — процідив крізь зуби Лев, — треба — так треба... Щоб з'ясувати...
— Атож, — поважно кивнув головою слідчий. — Одягайтесь. Холодно.
Лев відсторонено зняв халат. Одягнув спідню білизну. Дві пари шкарпеток. Джинси. Футболку. Один светр. Другий. Порився у шафі, вийняв на декілька розмірів більший светрище на замок під шию і того нап'яв на себе. Зверху ледве натягнув куртку.
Рудий посміхався кутиками губ:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Привид безрукого ката» автора Процайло Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „24“ на сторінці 2. Приємного читання.