Розділ без назви (35)

— Ти не виходь ні за кого заміж. Я виросту й сі женю на тобі. Василя нема, Славка нема, то я сі маю женити, нє?

— Поки ти виростеш, Влодку, я вже буду стара, — сказала Михася.

— Ні, ти старою не будеш ніколи. Мама будуть, Марійка буде, а ти нє. Почекаєш мене?

— Добре.

— Гляди ж!

Спала Михася погано, а коли прокинулася, в хаті нікого не було. Вона вийшла надвір і побачила, що Анна з Марійкою примостилися на ослінчиках під дашком оборогу й лущать квасолю. Це чомусь вразило Михасю. Вона думала, що в такому горі людей не повинно ніщо обходити, крім самого горя, а тут повнісінько клопотів і навіть така буденщина, як лущен­ня квасолі. Життя брало своє.

— А де Влодко? — спитала вона.

— Та ж до школи пішов! — сказала Анна. — Він тепер у нас школяр!

Ага, ще ж є і школа, подумала Михася. І клуб, і крамниця, і церква, і сільрада, і всеньке село, яке живе своїм щоденним життям під сонцем, що сходить-заходить та й знов вертає на коло своє. Але нині сонця не було, небо затягли такі вільгі хмари, що ось-ось мав упасти дощ.

Вони поснідали терчинниками[58], випили гербати, запареної на дубчиках смородини, і Михася стала збиратися. Вона попросила Марійку, аби та склала їй речі в дорогу, які Михася тримала у них, а найперше — чобітки й овечого лейбика, бо йдеться до холодів. Узявши торбу, Михася поцілувалася з Анною, а Марійка сказала, що трохи її проведе.

— Побула би в нас, — з легким докором мовила Анна. — Диви, ще й дощ застане посеред поля. Може, якась сі фіра трафит, підвезла би з півдороги.

— Хіба мені вперше?

— Візьми хоть мішок від мокви, напнешся.

Анна принесла їй кропив’яний рантух, складений «дзьобом» у великий каптур.

— Дякую, мамо, — сказала Михася.

Те «мамо» знов довело Анну до сліз.

— З Богом, — махнула вона рукою і відвернулася.

Михася з Марійкою вийшли городами в поле. ­Марійка, видно, хотіла щось їй сказати, та не знала як.

— Чого саме Місько стріляв у Василька? — спи­тала Михася. — Більш не було кому?

— Не знаю. Після того, як Василь вийшов з очерету, Місько до мене не озивався. Може, щось знав.