Розділ «ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ»

Земельні площі країн світу утворюють земельний фонд, до складу якого входять сільськогосподарські угіддя, орні землі, сіножаті, пасовища. Використання земельних площ здійснюється згідно з земельними кадастрами, які існують у більшості країн світу.

Земельний кадастр — це система необхідних відомостей про правовий режим земель, розподіл їх за землевласниками, землекористувачами та орендарями, за категоріями, а також про якісну характеристику й народногосподарську цінність земель.

Земельний кадастр забезпечує органи влади, підприємства, установи та громадян відомостями про землю з метою організації раціонального її використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю. Земельний кадастр базується на матеріалах топографо-геодезичних, ґрунтових, геоботанічних та інших обмежень і досліджень.

Одним із найважливіших компонентів земельних ресурсів є грунти — поверхневий шар земної кори, основною якістю якого є родючість, тобто здатність забезпечувати рослини поживними речовинами. Найбільше речовин у ґрунті містить перегній, або гумус. Окремі типи грунтів мають різну кількість гумусу (від 2—3 % у підзолистих, червоноземних до 12—14% у чорноземних). Найбільше поширені на земній кулі чорноземні, сірі лісові, підзолисті, червоноземні, бурі та алювіальні грунти.

Водні ресурси — поверхневі й підземні води, що використовуються або можуть використовуватись у господарській діяльності (заноси рік; підземні води; опріснені води морів).

Води на Землі багато — 1,5 млрд км3. Але водними ресурсами можна вважати тільки 4500 тис. км3, що становить 0,3 % загальної кількості води на планеті. Це — разом із водами суходолу: поверхневими (води річок, озер, боліт), підземними (прісні води підземних горизонтів), льодовиками (крім арктичних та антарктичних).

Розподіл водних ресурсів територією планети дуже нерівномірний. За середньої забезпеченості 1 км2 площі у 268 тис. м1 води на рік є регіони, що мають природну забезпеченість у десятки разів більшу, а в інших — у стільки ж разів меншу (аридні зони планети). Так, у США на 1 км2площі припадає 363 тис. м3 води на рік, у Франції — 441, в Україні — тільки 83. Ще більша нерівномірність у природній забезпеченості водою жителів планети.

Найзручнішими для використання є водні ресурси річок, озер і підземних джерел. Річки дають людям питну; технологічну воду, а також гідравлічну енергію. Природні води суходолу важливі також як шляхи, місця риболовства та компоненти рекреаційних систем.

Водних галузях господарства вода використовується без прямих її витрат (водний транспорт, гідроенергетика, рибне господарство, водні види спорту й туризму); такі галузі називаються водокористувачами. В інших вода безпосередньо використовується в технологічних процесах—споживається. Частково вона потім у вигляді стічних вод повертається до водоймищ, а решта витрачається (входить до складу продукції, випаровується). Такі галузі називаються споживачами (промисловість, сільське господарство зі зрошенням, комунальне господарство й т. ін.).

Для забезпечення населення, промисловості, сільськогосподарського виробництва достатньою кількістю води людству доводиться втручатися в її природний обіг—споруджувати великі греблі на річках для регулювання їхнього гідрологічного режиму й накопичення водних ресурсів (збільшуючи при цьому випаровування), через канали й водогони перерозподіляти між басейнами річковий стік тощо, створювати цілі комплекси очисних споруд.

З усім цим пов'язане водне господарство. Воно складається з низки галузей — водопостачання населених місць, промисловості, сільського господарства, гідроенергетики, водно-земельних меліорацій, рибного господарства, водних рекреацій.

Водогосподарська діяльність людини спрямована на дослідження, облік і раціональне використання водних ресурсів. Для транспортного використання регулюють стік річок, випрямляють і поглиблюють їхні русла, шлюзують, будують канали тощо. Для енергетичного використання річок будують греблі та гідроелектростанції.

Для підвищення продуктивності сільськогосподарських земель здійснюють водно-земельні меліорації: зрошення посушливих земель, осушення боліт і заболочених ділянок, а також захист земельних угідь від руйнівної дії вод. Система інженерних споруд забезпечує постачання питною водою населених пунктів

(комунальне водопостачання) й технічною водою промислових підприємств. Очисні споруди в містах, а також не окремих підприємствах мають запобігати скиданню в природні водоймища забруднених стічних вод.

Раціональне, комплексне використання водних ресурсів можливе на базі схем комплексного використання та охорони водних джерел, що складаються для окремих басейнів і регіонів з участю географів.

Важливою складовою водних ресурсів є їхні гідроенергоресурси — запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вите за рівень моря.

Лісові ресурси — деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу (захисні, водоохоронні, оздоровчі та ін.).

Рослинний покрив земної кулі надзвичайно багатий і різноманітний. Поширення рослинності (фітоценозів, рослинних асоціацій, формацій, типів) залежить переважно від кліматичних умов і має зональний характер.

У холодному поясі поширені полярні пустелі й тундри. Перші позбавлені суцільного покриву, а рідка рослинність окремих ділянок складається з лишайників і мохів, зрідка ломикаменю, полярного маку. В тундрі, крім лишайників і мохів, ростуть чагарники (брусниця, буяхи, морошка) та іноді низькорослі (карликові) дерева. На південь вузькою смугою простяглася лісотундра—своєрідне рідколісся, де тундрові асоціації перемежовуються з ділянками лісу.

Далі на південь розташована зона лісів помірного поясу, що поділяється на підзону хвойних лісів із такими деревними породами, як ялина, смерека, модрина, сосна, підзону мішаних лісів, де поряд із хвойними ростуть листяні дерева (дуб, липа, клен, берест), і листяних лісів, основними породами яких є дуб, бук, граб, лила, клен, ясен та ін.