Розділ «36. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ»

Найважливішою між урядовою політичною організацією Африки є, зрозуміло. Організація Африканської єдності (ОАЄ) (Аддис-Абеба), створена в 1963 p., тобто незабаром після "Року Африки" (1960 р.). До неї входять офіційно всі 53 держави Африки. Найголовніша мета — зміцнення єдності держав континенту, розвиток політичного й економічного співробітництва, захист суверенітету і територіальної цілісності, координація зусиль, включаючи дипломатичну (у тому числі в ООН), економічну і військову допомогу один одному і ряду держав одночасно у всіх необхідних випадках. Однак, майже за чотири десятиліття після утворення ОАЄ в Африці відбулося стільки конфліктів, кровопролитних воєн і між державами, і усередині них, що "африканська єдність" залишається лише красивою мрією політиків на цьому континенті.

Були раніше і тепер здійснюються численні спроби скріпити африканську єдність загальними фінансами. Ще в 1963 р. 23 держави континенту підписали угоду про створення Африканського банку розвитку (АФБР) (із штаб-квартирою в Абіджані, тоді — столиці Берега Слонової Кості, нині Кот д'Івуар). Поступово до нього ввійшли банки всіх держав Африки. У 60—70-х роках виникло ще до десяти африканських банків, валютних фондів, економічних об'єднань, угруповань за участю як африканських держав, так і багатьох інших, — у різних сполученнях: арабсько-африканських, європейських, Японії, США, Канади —у цілому десятків країн світу. Усі вони діють з різним успіхом, але на справу зміцнення африканської єдності впливають ще явно недостатньо.

Америка нині відрізняється від Африки, та й від Азії, набагато більшою політичною стабільністю. Це стосується, зрозуміло, насамперед Північної Америки, але в останні десятиліття — також і Латинської. Тому є чимало причин, у тому числі й більш рання, ніж у більшості країн Африки й Азії, державність і "складання" етносів (на сторіччя і більше), рішення багатьох спірних територіальних, прикордонних та інших проблем (нерідко — і в результаті військових конфліктів і навіть тривалих воєн) у минулому. До того ж над Латинською Америкою "нависає велика тінь" США — багато в чому дійсного господаря становища, що забезпечує задекларовану ними доктрину Монро — "Америка — для американців".

Політичні й економічні організації країн Америки відрізняються, мабуть, більшою дієвістю і міцністю відносин, ніж в Азії й Африці. Серед них виділимо Організацію американських держав (ОАД) (Вашингтон), засновану в І948 р. за участю 35 країн Західної півкулі, у тому числі США і Канади. Головна її мста, по-перше, — підтримка миру і безпеки на континенті, недопущення військових конфліктів, захист від зовнішньої агресії; по-друге,— сприяння соціальному, економічному і культурному розвитку країн-учасників союзу. До цієї організації примикає Організація Центральноамериканських держав (ОЦАД) (Сан-Сальвадор), створена в 1959 р. з тією самою метою Гватемалою, Гондурасом, Коста-Рікою, Нікарагуа і Сальвадором. Ще більш широкі договірні зобов'язання, у тому числі спільні виступи на міжнародній арені, узгодження позицій з найважливіших міжнародних політичних і економічних питань і найтісніше співробітництво в області господарства (особливо сільського), зовнішньої торгівлі, туризму і т. д., мають держави, що входять з 1974 р. у Карибське співтовариство (КАРИКОМ) (Джорджтаун — столиця Гайани): Антигуа і Барбуда, Багами, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренади ни, Тринідад і Тобаго. Ямайка.

Серед міжнародних економічних об'єднань, притому світових масштабів, різко виділяється підписана порівняно недавно (у 1994 р.) Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі — ПАЗ ВТ, більш відоме як НАФТА-прийняте скорочення за англійською назвою (Вашингтон). Це угода між США, Канадою! Мексикою, зорієнтована на широку економічну інтеграцію з державами Північної Америки. Тут склалися, зрозуміло, при ключових позиціях США, величезний капітал і передові технології США і Канади, з одного боку, і набагато більш дешева робоча сила (нині використовувана цілком офіційно) більш ніж 100 млн. мексиканців, з іншого. НАФТА уже тепер нараховує 417 млн.жителів у трьох державах, тобто більше, ніж населення 15 країн ЄС, і за багатьма економічними показниками перевищує ЄС.

Стає усе більш помітна багатостороння економічна інтеграція країн Латинської Америки. Так, у 1975 р. була створена Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС) (Каракас, столиця Венесуели) за участю 26 держав континенту із заздалегідь обумовленим застереженням, що приєднання до неї США і Канади виключається.

У 1981 р. на базі Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі ряд держав (Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі й Еквадор) заснували Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛААІ) зі штаб-квартирою в Монтевідео (столиця Уругваю). її головна мета—створення латиноамериканського загального ринку із широким співробітництвом у всіх сферах економіки. Такий ринок — Південноамериканський загальний ринок (МЕРКОСУР) читак називаний Загальний ринок країн Південного конуса (якщо дивитись на географічну карту за контурами регіону) (Монтевідео), активно функціонує в складі чотирьох сусідніх країн – Аргентини, Бразилії, Парагваю й Уругваю. Багато в чому він навіть копіює діяльність ЄС.