Розділ 5. КОЗАЦЬКА ДОБА (XV-XVIII ст.)

Бюджетні процеси. Розглянемо бюджетні процеси за доходами й видатками. У Новій Січі основу доходів становили доходи від ведення господарства, хоча в окремі періоди правителі Росії щедро винагороджували запорожців за допомогу у військових операціях. Розглянемо основні доходи Запорозької Січі (табл. 5.2.2)2.

Податки стягувались через ціни на товари. Козаки, на відміну від некозаків, не сплачували податків на споживчі товари. Кіш міг тимчасово або постійно звільняти від інших податків заслужених або збіднілих козаків

Таблиця 5.2.2. Доходи Запорозької Січі XVII—XVIII ст.

Значну частину доходів отримувала Січ від зовнішніх надходжень — військова здобич, "царское жалованье". Королі, царі, а потім і гетьмани за послуги запорожців у військових битвах періодично пересилали на Січ гроші, провіант, різне спорядження. Так, наприклад, у 1696 р. Петро І нагородив за допомогу в перемозі над турками під Азовом кожного запорожця по 1 крб. (вартість кварти горілки, тобто одного літра, — 2 коп.) і по відрізу сукна. Військовою здобиччю було золото і срібло, дорогий посуд, зброя, цінні тканини, килими, ікони, худоба.

Але в Новій Січі військова здобич не була основним джерелом доходів. Вагому їх частину приносила торгівля — від продажу товарів за межами Січі, сплата податків від продажу товарів на території Січі, мито за транзит товарів.

Наскільки успішною була торгівля, можна судити за даними, які зафіксовані при конфіскації майна запорозької старшини: у Калнишевського знайдено золота та срібла на 42 520, у Глоби — на 27 648 рублів. Багато готівки мали також козаки: Потапенко — 4000, Смола — 2000, Лук'ян Великий — 2000, Тягун — 550 рублів.

Достовірних джерел стосовно того, наскільки великим був бюджет Січі, в повному обсязі не залишилось. На це вказував І. П. Крип'якевич (1886—1967 pp.).

У той час на Січі ще не знали форм ведення бюджетного процесу, не дотримувались фінансових формальностей і лише під кінець існування Січі у Коші була заведена деяка статистична звітність та існувало фінансове рахівництво під назвою "Секрети Війська Запорозького".

А. Шмідт на підставі офіційних даних називав "військову суму" в 120 тис. карбованців8. П. К. Щербальський знайшов у "височайшому" указі від 20 квітня 1776 р. ту саму цифру — на підставі рапорту князя Г. О. Потьомкіна — "оприбутковано денежной казны, которая теперь на лицо, 120 000 рублей".

Але ці дані не збігаються зі звітом генерала П. А. Текелі, який зруйнував Січ, коли він 29 серпня 1775 р. повідомляв Катерині II такі "Відомості про суми, знайдені в Січі":

Отже, якщо порахувати загальну суму військових і старшинських грошей, то матимемо суму в 130,9 тис. крб., що більше, ніж вказувалось у донесеннях князя Г. О. Потьомкіна. За припущенням Н. Д. Полонської-Василенко, з метою приховування, за яку насправді суму було продано майно репресованої січової старшини, худобу та інше майно було наказано вважати спільним запорозьким майном.

Якщо взяти за основу ці цифрові дані, то сума в 120 тис. крб., що є залишком січового бюджету на II півріччя 1775 р., та вільна готівка складатимуть близько 200 тис. крб. І. П. Крип'якевич оцінював січовий скарб в один мільйон злотих, а злотий тоді дорівнював 20 коп., що знову підтверджує цифру 200 тис. крб.2 Реальну купівельну спроможність цієї суми можна визначити, порівнявши її з вартістю якого-небудь вживаного в той час продукту. Згідно з даними, які зібрав М. Є. Слабченко, у 1764 р. на січовому базарі хліб коштував 30 коп. за четвертину (9,5 пудів пшениці, або 155 кілограмів)3. У сучасному вимірі, беручи до уваги вартість тонни пшениці на біржовому ринку в 120 дол., бюджет можна оцінити в 10 —12 млн дол. США.

Отже, простеживши всі джерела доходів та видатків, можна звести їх у таблицю.

Як свідчать дані табл. 5.2.3, Запорозька Січ мала завершену систему збирання і витрачання коштів скарбу. Характерною особливістю дохідної частини є трудові повинності, які виконувались безоплатно. Бюджет Січі був беззбитковим, і його

Таблиця 5.2.3. Доходи та видатки скарбу Запорозької Січі у XVIII ст.

збалансування досягалось трудовими повинностями, зменшенням платні, регулюванням експортно-імпортних операцій, покриванням частини державних потреб за рахунок старшини, хоча щодо останнього зворотний процес також мав місце.

Грошово-кредитні відносини. Січ не мала власної грошової системи, і в обігу перебували гроші різних країн. Згідно з історичними даними при арешті останнього кошового отамана П. Калнишевського в нього були вилучені російські паперові асигнації, багато металевих монет: російські золоті червінці і срібні монети, турецькі леви, австрійські й голландські талери, єфимки та ін.

У Січі проводились кредитні операції і продаж цінностей з відстрочкою платежу. На момент ліквідації Січі в інвентарних списках конфіскованого майна старшини готівкою зазначені векселі й боргові розписки на тисячі карбованців. Нормальним процентом на позичений капітал визнавали цифру 12,5, а здебільшого вимагали "на всякий тиждень по рублю". На Січі застосовувались і інші форми кредитних операцій та угод на певний термін, пов'язаних із переданням у тимчасове користування майна та інших матеріальних цінностей.

Ось окремі приклади з документів січового архіву. Козак Полтавського куреня Іван Караванець 13 травня 1768 р. дав розписку, що він узяв позику 2400 крб. срібною монетою у самого кошового отамана П. І. Калнишевського і зобов'язувався повернути борг також срібною монетою через три роки — у травні 1771 р. Кредитні угоди укладались і за межами Січі. Козак Поповичівського куреня Таран 19 грудня 1756 р. позичив полтавському жителю Кованку 1200 пудів солі вартістю 360 крб. Пільський підданий Брацлавського воєводства Кравець 21 січня 1766 р. взяв у борг у козака Титарівського куреня Лебединського 14 волів вартістю 150 крб.

Застосовувались на Січі і своєрідні державні позики. У1770 р. Кіш позичив із військової суми різним купцям понад 1000 крб.