Розділ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В ОКРЕМИХ ДЕРЖАВАХ

1.1. Зародження економічних відносин у перших цивілізаціях

1.2. Економічні відносини в країнах Стародавнього Сходу

1.3. Економічні відносини в країнах Стародавньої Греції

Вивчення економічної думки Стародавньої Греції свідчить про те, що будь-якої системності в збиранні податей до державної казни не існувало, про що пише І. Янжул: "Фінансове господарство Стародавньої Греції (будемо мати на увазі виключно Аттику) вражає відсутністю конкретності й чогось подібного на систему; жодних будь-яких чітко визначених засад для збирання державних доходів не існує: на всіх фінансових заходах відбивається панування особового елементу правителя: його точка зору визначає спрямування і способи задоволення державних потреб"*3.

*3: { Янжул И. И, Основные начала финансовой науки. Учение о государственных доходах. — 3-е изд. — СПб., 1899. — С. 26.}

Характерною особливістю давньогрецького суспільства було негативне ставлення до особистих податків, оскільки громадяни вважали, що такі податки несуть тавро рабства і тому є принизливими. Ставлення до податків на майно було терпимішим. Ось чому основним джерелом надходжень до державної казни були податки з іноземців, куртизанок, вільновідпущеників, данина союзників, доходи від експлуатації природних ресурсів — морів, рудників.

Розглянемо джерела доходів детальніше.

Доходи від громадян:

а) прямі податки, які мали випадковий характер і поширювались в основному на куртизанок;

б) пританьї — спеціальне мито, яке стягувалося за судочинство. Так, позивач і відповідач за розгляд справи в суді платили залежно від суми позову (від 100 до 1000 драхм — 3 драхми, від 1000 до 10 000 драхм — 30 драхм). Винна сторона сплачувала подвійний штраф. Таке ж мито сплачували за перенесення справи з однієї інстанції в іншу, при апеляції тощо;

в) конфіскація майна — застосовувалась щодо осіб, які викликали загальну недовіру зловживаннями владою, а також до осіб, які вчинили карні злочини;

г) літургії — повинності багатих громадян, які були зобов'язані на власні кошти оснащувати військові кораблі (трієрархія), готувати хор для драматичних вистав або музичних змагань (хорегія), влаштовувати гімнастичні ігри (гімнасіархія).

Доходи від рабів і громадян інших держав:

а) доходи від рабів. Останні обкладалися спеціальним податком у розмірі 3 оболів, що давало в казну до 33 талантів на рік;

б) непрямі податки, якими обкладались іноземці при торгівлі товарами.

Доходи від експлуатації природних ресурсів:

а) доходи від експлуатації рудників. Основний з них — Лавріонський срібний рудник — був поділений на ділянки, які надавались в оренду з умовою платежу. Крім того, щорічно в дохід казни треба було передавати 4 % руди. Рудники були і в інших частинах Греції — на острові Тазос, у Фракії тощо. Доходи від них становили 35—40 талантів щорічно;

б) доходи від експлуатації гаваней і морів — усі товари, які ввозились чи вивозились морем або суходолом обкладалися податком, збори за навантаження і розвантаження товарів у розмірі 1/50 частини, збори за стоянку кораблів у гавані. Греки, які заволоділи Візантією, відразу ж організували там митницю, яка приносила щорічно дохід 70—80 талантів.

Доходи від державного майна, яке надавалось приватним особам на утримання або оброблялось під державним контролем.