Розділ 6. УКРАЇНА У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ, АВСТРІЙСЬКОЇ ТА АВСТРОУГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ

6.1. Історична довідка

Українські землі в складі Російської імперії

Українські землі в складі Австрійської та Австро-Угорської імперій

До Австрійської імперії входили чотири самостійні територіальні угруповання українських земель:

Галичина — південно-східна частина колишньої Речі Посполитої, захопленої Габсбургами після першого поділу Польщі у 1772 p.;

Буковина, яка згідно з Константинопольською австро-турецькою конвенцією 1775 р. увійшла до Австрійської імперії;

землі, заселені поляками, які були включені до Австрійської імперії в 1795 р. після третього поділу Польщі;

Закарпаття, розташоване на західних схилах Карпатських гір, з ХУП ст. входило до складу Угорського королівства. У XIX ст. воно залишалося в угорській частині імперії Габсбургів і було ізольованим від інших українських земель.

Габсбурги стали володарями великої частини українських земель площею понад 70 тис. км2, з чисельністю населення понад 2,5 млн, більшість якого (близько 2 млн) становили українці.

Буковина з центром у Чернівцях спочатку була підпорядкована військовим інстанціям, з 1787 по 1849 р. на правах окремого округу входила до складу Галичини, а з 1849 по 1918 р. мала статус окремого коронного краю.

Закарпаття перебувало у складі Пожонського (Братиславського) намісництва.

Отже, входячи до складу однієї імперії, західноукраїнські землі залишались адміністративно розмежованими.

Галичина.

Буковина.

У1774 р. Австрія, щоб зібрати докупи свої, як вона вважала, володіння і забезпечити сполучення Галичини з Семи горо дом, приєднала до себе північну частину Молдавії з містами Чернівці, Серет та Сучава. Молдавський господар протестував проти цього, але його зверхник, турецький султан, дав згоду. Ця країна знову стала називатись Буковиною, як у XIV ст. Деякий час влада була військовою.

У 1786 р. Буковину було приєднано до Галичини, і так вона перебувала до 1849 p., коли знову стала окремою провінцією. На Буковині на час приєднання до Австрії було 69 % українців, 26 % румунів і 5 % інших національностей.

Австрійський уряд провів низку реформ, щоб вивести Буковину із занедбаного стану. У 1781 р. було скасовано кріпацтво і замінено панщиною за договором селян із паном. Австрійський уряд був переконаний, що населення Буковини здебільшого румунське і тому призначав на керівні пости румунів.

Приєднання Буковини до Галичини в 1786 р. мало негативні наслідки — польська шляхта Галичини не допускала селян до освіти і поширювала полонізацію та латинізацію. У1808 р. було засновано в Чернівцях першу гімназію з латинською мовою навчання. У початкових школах викладали румунською або польською мовами. Приватні школи, засновані дяками, давали знання українською мовою, але їх було замало.

Перша половина XIX ст. позначилась низкою селянських заворушень, в яких основна роль відводилась гуцулам. Гуцули вели відмінний від інших національностей спосіб життя. Навесні вони виганяли худобу на полонини, і тому вимоги землевласників відбувати панщину викликало обурення. Повстання, які виникали протягом 40-х років, придушувалися військами. Боротьба за автономію Буковини закінчилась 1861 p., коли вона отримала статус коронного краю Австрії з титулом воєводства, з подвійними адміністративними органами.