Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Підприємства можуть об'єднуватися в договірні об'єднання (асоціації, корпорації) і статутні об'єднання (консорціуми, концерни тощо). Об'єднання діють на підставі договорів або статуту, який затверджується їх засновниками чи власниками.
Асоціація – це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація є добровільним об'єднанням підприємств на базі головного підприємства (як правило, переробного). Це регіональна організаційна форма агропромислової інтеграції. За головним підприємством зберігається господарська самостійність і право юридичної особи. Асоціація не має права втручання у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.
Мета створення асоціації – поєднання інтересів аграрних і переробних підприємств та досягнення на цій основі збільшення виробництва продукції й одержання більшого прибутку.
Асоціації – це юридичні особи, основними функціями яких є координація діяльності учасників у виробництві, переробці і реалізації кінцевої продукції, організація фірмових підприємств торгівлі, створення економічних умов для взаємовигідного об'єднання зусиль при виробництві, переробці і зберіганні та реалізації готової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, кооперація фінансових і виробничих ресурсів з метою задоволення потреб господарств-учасників.
Вищим органом управління асоціації є загальні збори уповноважених представників-учасників. У період між зборами повноважні функції покладаються на раду, що засідає не менше одного разу на квартал. Виконавчим органом асоціації е дирекція, яка формується радою. Дирекцію очолює директор, який призначається радою асоціації. Вступаючи до асоціації, учасники перераховують внесок на її рахунок у статутний та інші фонди, їх розміри визначаються необхідними витратами на діяльність асоціації в інтересах її учасників.
Необхідно, щоб члени агропромислової асоціації поєднували свої матеріальні інтереси, розподіляли частину прибутку переробного підприємства, одержану понад узгоджений радою рівень рентабельності, між сільськогосподарськими товаровиробниками.
Ефективність роботи створених асоціацій низька через недосконалий механізм функціонування цієї організаційної структури. Механізм погодження рівня рентабельності створює умови, копи на практиці одержати прибуток понад встановлений рівень проблематично, тому що переробному підприємству за цих умов вигідно завищувати нормативно-плановий рівень рентабельності з тим, щоб весь прибуток залишати в своєму розпорядженні.
Ефективність діяльності асоціацій вища там, де в процесі приватизації переробних підприємств господарства-постачальники сировини одержали якщо не контрольний пакет акцій, то значну їх частину і мають реальне право контролювати господарсько-фінансову діяльність переробного підприємства.
Агрофірми. Термін "агрофірма" не є юридичним поняттям. У нормативних актах України цей термін не вживається.
Практичного поширення термін "агрофірма” набув в Україні в 90- х роках як загальне найменування ряду колгоспів, які, крім виробництва сільськогосподарської продукції, займаються також її переробкою, виробництвом продуктів харчування і навіть мають мережу власних магазинів, кафе, ресторанів, де реалізовують свою продукцію. Окремі селянські (фермерські) господарства також вживають в назві термін "агрофірма".
Холдингова компанія. Холдингом є така форма акціонерного володіння капіталом, при якому материнська (головна) компанія, володіючи контрольним пакетом акцій дочірніх компаній, об'єднаних в єдину структуру, забезпечує собі управління і контроль за всіма підприємствами, що входять до її складу.
В умовах формування аграрного ринку актуальність холдингових компаній особливо велика. Важливою складовою частиною агропромислового комплексу держави можуть стати об'єднання сільськогосподарських підприємств навколо одного або групи переробних підприємств, створених на принципах холдингу.
До числа головних завдань холдингових компаній належить інтеграція в єдиний процес всіх основних стадій виробництва – від наукових досліджень, проектування, початку виробництва до реалізації продукції. Це досягається об'єднанням під егідою материнської компанії (шляхом придбання контрольних пакетів акцій) капіталів банків, наукових організацій, виробничих підприємств, торгових організацій.
Централізація і концентрація в материнській компанії капіталу і, відповідно, основних джерел прибутку дочірніх фірм ставить усі дочірні компанії в залежність від материнської. З іншого боку, здійснення спільної емісії цінних паперів, укладання кредитних угод під гарантії всього холдингу, проведення єдиного інвестиційного процесу, а також консолідація фінансової звітності з метою зменшення оподатковування в умовах нинішньої економічної кризи робить участь у холдингу особливо актуальною для сільськогосподарських товаровиробників, які не мають оборотних коштів і засобів для розширеного відтворення.
Не менш важлива спроможність холдингових компаній забезпечувати збільшення і нарощування інтелектуального потенціалу для розвитку нових напрямів діяльності, у тому числі сільськогосподарського виробництва.
Наступною перевагою холдингової компанії є можливість ведення єдиної комплексної маркетингової стратегії. Інтеграція в одну систему дозволить фірмам, об'єднаним спільними цілями і під одним керівництвом, на принципово новій основі побудувати схеми контролю за надходженням матеріальних ресурсів, забезпечити моніторинг їхнього збереження, транспортування і використання, а також раціоналізацію процесу збуту продукції, включаючи оптимізацію системи дистрибуції холдингової компанії.
У холдинговій компанії є можливість оптимізації системи управління, контролю, обліку і звітності. Інструментом реалізації цієї політики виступають такі методи: участь керівників материнської компанії в наглядових радах своїх дочірніх фірм, створення аналітичних (мозкових) центрів, консолідація обліку і звітності, внутрішній аудит та ін.
Централізація й укрупнення капіталу сприяють формуванню і реалізації національних й міжнародних інвестиційних проектів. Холдингові компанії сприяють прискореному розвитку регіонів їх розташування. Холдинги пом'якшують й видозмінюють конкуренцію між своїми дочірніми компаніями і створюють умови для обміну технологіями, науково-технічним досвідом у виробництві, менеджменті й особливо в найбільш важливій складовій функціонування аграрного ринку – маркетингу. Організації, що входять у холдинг, мають можливість знижувати виробничі витрати завдяки здійсненню закупівель сировини і матеріалів у великих обсягах, управлінню запасами.
Холдинги, на відміну від дрібних підприємств, можуть підготувати кваліфікований управлінський і технічних персонал на високому рівні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжгосподарські і агропромислові підприємства, об'єднання“ на сторінці 1. Приємного читання.
