Організація рільництва
Рільництво є оганізаційно-технологічною основою рослинництва з властивими йому системами землеробства. Система землеробства – сукупність агротехнічних, меліоративних та організаційно- господарських заходів для підтримання й підвищення родючості ґрунту з метою збільшення урожайності сільськогосподарських культур і зменшення собівартості продукції. Системи землеробства постійно змінюються відповідно до змін в агротехніці, введення нових сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, а також залежно від природних умов і суспільно-господарських перетворень. Системи землеробства можна поділити на примітивні, екстенсивні та інтенсивні.
Рільництво як галузь виникла в процесі поділу праці, інтенсифікації землеробства та поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва. Рільництво – одна з провідних галузей сільського господарства, що поєднує вирощування різних культур: зернових, цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, картоплі тощо і постачає значну частину концентрованих та грубих кормів для тваринництва. Інакше кажучи, рільництво є основою рослинницької галузі.
Організація рільництва здійснюється відповідно до попиту на певні види продукції і сировини з урахуванням природно-економічних зон України. Спеціалізація рільництва визначається виробничим напрямом підприємства і характеризується структурою його товарної і валової продукції. Вона формується залежно від зонального розміщення підприємства, прийнятої системи землеробства та міжгосподарської кооперації по виробництву окремих сортових культур і гібридів.
З метою створення умов для раціонального використання землі, підвищення її родючості посівні площі окремих культур повинні обмежуватись рекомендованими для кожної зони сівозмінами.
Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування у часі і просторі вирощування сільськогосподарських культур для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами, забезпечуючи раціональну структуру посівних площ, спрямовану на підвищення врожайності культур і родючості ґрунту. Залежно від конкретних умов у підприємстві може бути кілька сівозмін – польових, прифермських, спеціалізованих, які разом становлять єдину систему сівозмін.
При виборі найбільш економічно вигідних сівозмін та структури посівних площ для даної природно-кліматичної зони слід провести їх організаційно-економічну оцінку. Для цього використовують такі показники: валова продукція з усієї сівозмінної площі, яка може бути одержана за умов впровадження прогресивної технології, техніки і організації виробництва у вартісних, натуральних показниках і кормових одиницях; затрати праці на виробництво цієї продукції, люд.- год; прямі матеріально-грошові витрати, грн. на 1000 грн. валової продукції; умовний чистий доход з 1 га сівозмінної площі, грн.; продуктивність праці, виробництво валової продукції на середньорічного робітника, грн.
Для оцінки вибирають не менше трьох варіантів сівозмін, рекомендованих для даної зони. Вихідні дані щодо врожайності культур та витратні показники одержують із технологічних карт тих культур, що розміщуються в сівозміні. Продукцію оцінюють за оптовими закупівельними цінами, які діють на час оцінки сівозмін.
Здійснюють також порівняння за показниками виходу продукції у грошовому виразі на 100 га ріллі, на 1 люд.-год і кормових одиниць з одиниці площі, а також затратами праці на одиницю продукції.
Важливим елементом організації рільництва є планування врожайності. Врожайність являє собою результат усієї його річної діяльності. Тому підхід до планування врожайності повинен бути досить ретельний і враховувати всі ресурсні й технологічні можливості, використання яких дасть змогу одержати найвищий урожай.
Вихідними даними для планування врожайності можуть бути;
середня досягнута її величина за попередні 3-5 років;
дані про вирощувані сорти, застосовані добрива, засоби захисту рослин, технологію вирощування культур;
наявність ресурсів, які можуть бути використані в плановому році;
досягнута найвища врожайність у підприємстві, його підрозділах та інших організаціях, що перебувають в аналогічних умовах.
Для планування врожайності застосовують різні методи: динамічних коефіцієнтів, коригування досягнутої врожайності в бік її збільшення залежно від освоєння комплексу агротехнічних заходів; метод найменших квадратів, вирівнювання ламаної кривої врожайності за попередні 8-10 років і встановлення тенденцій середньорічного її зростання (зниження) тощо. Найбільш поширеним є коригування досягнутої за попередні 3-5 років врожайності, яка приймається за базисну. її визначають як середньозважену за такою формулою:
де, – врожайність середньозважена, ц/га;
– сума валових зборів за останні 3-4 роки, т;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЯ РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ У ВЕЛИКИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУРАХ“ на сторінці 1. Приємного читання.
