У системі управління підприємств різних форм господарювання, що функціонують в аграрному секторі економіки, можуть застосуватися різні типи організаційних структур залежно від: масштабів виробництва; виробничо-технологічних особливостей; стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства; характеру середовища.
У ринкових умовах господарювання структура управління повинна забезпечити ефективність і конкурентоспроможність функціонування підприємства. Вона повинна мати такі характеристики: невелике число рівнів управління; наявність обгрунтованої кількості підрозділів, що включають високо кваліфікованих працівників; якість продукції і всі процедури повинні бути орієнтовані на споживача.
Рішення про організаційну структуру приймається керівництвом вищої ланки, а проектування її грунтується на стратегічних планах організації.
Організаційне планування включає наступні етапи:
• 1. Розподіл організації по горизонталі на блоки, що відповідають найважливішим напрямам діяльності.
• 2. Установлення співвідношення повноважень різних посад.
• 3. Визначення посадових обов'язків.
Процес розподілу організації на окремі блоки, що можуть називатися відділами чи секторами, називається департаменталізацією.
Організації, у яких керівництво залишає за собою значну частину повноважень для прийняття найважливіших рішень, є централізованими. А в яких повноваження розподілені між нижчими рівнями управління, є децентралізованими. При цьому керівники середньої ланки мають дуже великі повноваження в окремих галузях діяльності.
Будь-яку організацію можна характеризувати, як централізовану чи децентралізовану, лише в порівнянні з іншими організаціями залежно від ступеня делегування повноважень.
Теорія менеджменту виділяє різні типи організаційних структур управління виробництвом (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Класифікація організаційних структур в управлінні
Історично першим сформувався бюрократичний тип. Відповідну концепцію підходу до побудови організаційних структур розробив на початку XX ст. німецький соціолог Макс Вебер. Він запропонував нормативну модель раціональної бюрократії, яка кардинально змінювала системи комутації, звітності, оплати праці, структури робіт, відносин на виробництві, що діяли раніше. В основі цієї моделі – уявлення про підприємства як про "організовані організації", що пред'являють суворі вимоги як до людей, так і до структур, у рамках яких вони діють.
Головні поняття бюрократичного типу структури управління – раціональність, відповідальність та ієрархічність.
Бюрократичні структури управління довели свою ефективність особливо у великих і надвеликих організаціях, у яких необхідно забезпечувати злагоджену, чітку роботу великих колективів людей, що працюють заради єдиної мети.
Ці структури дозволяють мобілізувати людську енергію і кооперувати працю людей у вирішенні складних проектів, у масовому і крупносерійному виробництві. Однак їм притаманні недоліки, особливо помітні в контексті сучасних умов і завдань економічного розвитку.
Очевидно, що бюрократичний тип структури не сприяє росту потенціалу людей, кожен з яких використовує тільки ту частину своїх здібностей, що безпосередньо потрібна для виконуваної роботи. Питання стратегії і тактики розвитку організації ініціюються і формулюються лише на вищому рівні, а всі інші рівні зайняті винятково виконанням доведених "зверху" рішень. Таким чином втрачається загальний управлінський інтелект, який розглядається сьогодні як найважливіший фактор ефективного керування.
Ще один недолік структур бюрократичного типу – неможливість з їх допомогою керувати процесом змін, спрямованих на удосконалювання роботи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні типи та принципи формування структур управління“ на сторінці 1. Приємного читання.
