Стратегічне планування має сенс тільки тоді, коли плани реалізуються керівництвом організації з узгодженням відповідних дій з іншими планами та виділенням необхідних для їхньої реалізації ресурсів. Іншими словами, організацією повинна бути розроблена чітка програма дій і налагоджений процес реалізації стратегічного плану.
Програма дій містить у собі ціль, терміни і порядок здійснення заходів щодо їхньої реалізації, загальну та додаткову потребу в засобах праці, персоналі та інших ресурсах, очікуваний прибуток та інші фінансові результати. 6 основу розрахунків кладуться цілі, стратегії і здійснюється їхня корекція відповідно до виявлених в ході перспективного планування факторів, здатних здійснювати позитивний чи негативний вплив.
Реалізація стратегії здійснюється за двома напрямами:
• з використанням адміністративних важелів на підставі тактики, політики, процедур та правил;
• за допомогою економічних важелів шляхом формування бюджету, застосування системи показників та управління за цілями.
Тактика – це конкретні оперативні середньострокові та короткострокові дії, тобто це інструмент сприяння впровадженню в життя перспективних намірів.
Політика – це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень.
Процедури пропонують дії, котрі повинні застосовуватись у конкретних випадках.
Правила точно вказують, що саме слід робити в цій ситуації. Правила і процедури вказують працівникам напрям дій; не допускають повторень; дають змогу передбачити події; сприяють порівнянню з минулим, аналогом тощо.
Таким чином, застосування тактики, політики, процедур і правил дає змогу створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації стратегії.
Економічний напрям базується на формуванні бюджету, застосуванні системи показників і управлінні за цілями. Бюджет – це метод розподілу ресурсів, поданих у кількісній формі, який використовується з метою досягнення певних цілей, які також мають кількісний вираз.
Бюджети це свого роду еталон чи норма, з яким пізніше, після виконання завдань, під час здійснення функції контролю співставлятимуться фактично досягнуті результати (чи результати використання ресурсів). Бюджети схожі на бухгалтерський баланс. Вони теж складаються з двох частин: у правій відображається ресурсний потенціал, який є в розпорядженні організації, джерела його надходження та вартість, а у лівій – статті його використання в процесі виробництва.
Аналіз та оцінка чинників конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Формування стратегії розвитку підприємств
Основною умовою підвищення рівня конкурентоспроможності є правильний вибір конкурентної стратегії підприємства та виробництво продукції краще, ніж це роблять конкуренти. Високий рівень конкурентоспроможності продукції свідчить про необхідність нарощування обсягів виробництва, можливість формування портфеля замовлень і продажу продукції, отримання максимального прибутку підприємством. Менеджери підприємства повинні чітко визначитися з усіма видами практичної діяльності, які дозволять підприємству краще використовувати наявні ресурси, наприклад, за рахунок втілення більш прогресивних технологій, мотивації працівників чи ефективного управління підприємством, серед існуючих стратегічних альтернатив такі перспективи може забезпечити стратегія різнобічного розвитку [51, 65].
При встановленні перспективних цілей, розробленні стратегії розвитку підприємства, досить вагомого значення набуває конкурентний статус підприємства (КСП). Головною проблемою у визначенні конкурентного статусу підприємства стає проблема оцінки міри достатності розвитку стратегічного потенціалу підприємства й умов зовнішнього середовища для створення й підтримки на високому рівні конкурентної переваги підприємства.
Оцінку конкурентоспроможності підприємства проводять шляхом виявлення його конкурентних переваг, що досягається за допомогою конкурентного аналізу. Конкурентний аналіз виконують трьома етапами: 1. моніторинг чинників конкурентного середовища й оцінка привабливості ринку; 2. дослідження конкурентів; 3. оцінка конкурентоспроможності підприємства і виявлення його конкурентних переваг.
Кількісні показники, за якими проводять оцінку конкурентоспроможності підприємства, включають: ринкова частка, обсяг продажу, балансовий прибуток, чистий прибуток, рентабельність, рівень витрат, товарообіг, продуктивність праці, ресурсовіддача, коефіцієнт співвідношення власних та позичених коштів.
Якісними показниками є: широта асортименту, адаптованість каналів збуту, додаткові послуги, якість обслуговування, упаковка, рівень сервісу, імідж підприємства. Після аналізу сильних і слабких сторін визначають конкурентні переваги підприємства.
Виділяють три групи основних конкурентних переваг: – організаційні; – функціональні; – основані на взаємовідносинах із зовнішнім середовищем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Процес планування реалізацій стратегії“ на сторінці 1. Приємного читання.
