Забезпечення функціонування виробництва на підприємстві зумовлює необхідність поєднання основного та оборотного виробничих капіталів. Щоб безперервно відбувався процес виробництва, необхідно мати сировину, матеріали, паливо, запасні частини та інші предмети праці, вартість яких у сукупності становить оборотний капітал.
Оборотний капітал підприємства – це предмети праці та кошти, які цілком споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натуральну форму й повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. У зв'язку з цим саме оборотний капітал має визначальне значення під час формування собівартості й вартості продукції.
Оборотний капітал перебуває у різних функціональних формах і включає такі три групи: виробничі запаси, незавершене виробництво й напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.
Виробничі запаси – це предмети праці, що не вступили в процес виробничого споживання. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотного капіталу, до їх складу входять: сировина, основні та допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети.
Незавершене виробництво становлять ті предмети праці, які перебувають у виробництві на різних стадіях технологічного процесу.
Напівфабрикати – це предмети праці, які повністю оброблені на одній дільниці виробництва, але повинні пройти подальшу обробку на інших ділянках.
Витрати майбутніх періодів – усі витрати, які були проведені в цьому періоді й будуть включені до собівартості продукції в наступні періоди.
Господарська діяльність підприємств включає також реалізацію продукції, тому підприємствам потрібний капітал, який би обслуговував сферу обігу. Капітал обігу (оборотний капітал у сфері обігу) включає готову продукцію на складах, продукцію, що відвантажена й перебуває в дорозі, кошти, засоби в розрахунках, зокрема дебіторську заборгованість.
Сукупність оборотного капіталу у сфері виробництва та оборотного капіталу у сфері обігу, становлять оборотні засоби підприємства.
У плануванні та обліку оборотні засоби поділяються на нормовані та ненормовані.
До нормованих належать виробничі запаси (сировина, матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети), незавершене виробництво й напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів і готова продукція на складі.
Ненормовані фонди обігу використовують у сфері обігу. Це товари відвантажені, кошти й засоби в розрахунках, дебіторська заборгованість.
Для того, щоб виробничий процес здійснювався безперервно, необхідно, щоб у підприємстві запас сировини й матеріалів перевищував рівень їх споживання. Проте всі нормативи забезпечують мінімальні запаси різних видів товарно-матеріальних цінностей, що необхідні для забезпечення нормальної господарської діяльності підприємства.
Потреба підприємства в різних видах матеріальних ресурсів визначається за певними нормами їх витрати. Ці норми розробляються самими підприємствами або ж галузевими науково-дослідними організаціями.
Норма витрати того чи іншого виду ресурсів – це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням застосування прогресивної технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку.
Норматив кожного нормованого елементу оборотних засобів підприємства (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції) визначаються методом прямого розрахунку. У практиці господарювання він є основним і забезпечує науково обгрунтовані розміри нормативів оборотних коштів підприємства.
У сільськогосподарських підприємствах для кожного виду матеріальних цінностей нормативи розраховують у грошовому й натуральному виразі. Вони визначають розміри виробничих запасів кормів, насіння, добрив, пального, запасних частин та інших матеріалів, які необхідні для забезпечення нормальної господарської діяльності. Наприклад, у господарствах нормативи встановлюються з такого розрахунку: на насіння – у розмірі його потреби для проведення весняної сівби в наступному році й страхового фонду (10–15 % річної потреби); на мінеральні добрива й пестициди – у розмірах середньомісячного завозу; на корми власного виробництва – у розмірі їх потреби до нового врожаю з урахуванням страхового запасу. Норматив запасних частин до тракторів становить 10 %, автомобілів – 5 %, сільськогосподарських машин – 15 % вартості їх річних витрат.
Нормативи власних оборотних фондів і фондів обігу обчислюються щорічно. Вони залежать від обсягу виробництва та умов реалізації продукції, витрат на виробництво, зберігання й реалізацію продукції (собівартості продукції та незавершеного виробництва), вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах.
Для оцінки ефективності використання оборотних засобів підприємств використовують такі показники:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна суть, склад та ефективність використання оборотного капіталу“ на сторінці 1. Приємного читання.
