Екополітика – система заходів, пов'язаних із впливом суспільства на природу.
Екологічна політика буває п'яти видів:
• 1. Глобальна – проведення міжнародних, політичних і зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, запасів наявних у світі природних ресурсів і їхнього розподілу між країнами.
• 2. Державна – соціально-економічна політика, у тому числі міжнародна, побудована на розумінні ефектів і недоліків, пов'язаних з екологічним станом території й акваторії.
• 3. Регіональна екополітика – політика держави стосовно регіонів, а також екополітика, здійснювана самими регіонами.
• 4. Місцевий рівень – проведення локального й об'єктивного моніторингу; здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства; організація розробки місцевих екологічних програм і проектів.
Екополітику господарського об'єкта необхідно розглядати як стратегічний елемент довгострокового планування.
Екологічні фактори впливають на ряд фінансових показників підприємства: коефіцієнт валового і чистого прибутку; показник собівартості реалізованої продукції; коефіцієнт оборотності основних фондів, матеріальних запасів; прибуток на середній капітал, на акцію.
Екологічна мета – загальний екологічно значущий напрямок діяльності організації, встановлений екологічною політикою цієї організації. Ступінь досягнення мети оцінюється (кількісно) у тих випадках, коли це практично можливо.
Екологічне завдання – конкретизація екологічної мети для визначених етапів її досягнення (тимчасових кількісних чи якісних). Для практичної реалізації екологічних цілей і завдань розробляється система конкретних заходів і дій, що складає основу програми чи ряду програм екологічного менеджменту на підприємстві. У програмах менеджменту для кожної дії чи заходу вказуються відповідальні виконавці, терміни реалізації і необхідні фінансові і матеріальні ресурси, включаючи джерела фінансування.
Екологічне завдання (завдання екологічної діяльності) – детальна вимога у відношенні екологічних показників діяльності організації в цілому чи її підрозділів, котра випливає зі встановленої екологічної мети діяльності організації і підлягає виконанню в порядку досягнення цієї мети
Екологічна безпека – такий стан навколишнього середовища, при якому стає неможливим погіршення екологічної обстановки і виникнення небезпеки для здоров'я людей.
Складовими елементами екобезпеки є:
• Екологічно чиста продукція – матеріали чи продукти, що не мають шкідливих домішок у концентраціях, небезпечних для природного середовища, тварин, рослин і людини.
• Екологічно чисті грунти – які не мають у своєму складі домішок у кількості, що загрожує біоценозу грунту і здоров'ю людини (радіаційне забруднення грунтів, хімічне забруднення, поля зрошення).
• Екологічно чисте виробництво – забезпечення такого рівня організації виробництва, при якому встановлюється відповідність екологічним вимогам, нормам і нормативам.
Проблема екологічного ризику в умовах ринкової економіки є особливо актуальною і тісно пов'язана не тільки з екологоекономічним механізмом територіальної організації продук-тивних сил, але і з соціально-економічним, екологодемографічним й іншими компонентами багатофункціональної і багатогалузевої територіальної організації виробництва.
В умовах ринкової економіки і кризового її стану особливий інтерес викликає інтегрований підхід до формування екологоекономічної політики на найближчу і більш віддалену перспективи. Актуальним стає принцип екологічно стійкого розвитку території. Тобто, уся система територіальної організації суспільства й окремих її компонентів повинна розвиватися в напрямку екологічно стійкого стабільного простору.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічна безпека й екологічна стратегія. Види і принципи екологічної політики“ на сторінці 1. Приємного читання.
