Організація овочівництва

Економіка і підприємництво, менеджмент

Овочівництво – одна з капіталомістких і трудомістких галузей сільського господарства, яка виробляє досить важливі цінні та незамінні продукти харчування.

Розширення сфери виробників овочевої продукції в останні роки змінили і структуру її надходження на ринок як за номенклатурою, так і за обсягами постачання. Вирощування сортового насіння овочевих культур зосереджено в спеціалізованих насінницьких підприємствах, які мають споруди для одержання розсади, спеціалізовані сховища для закладання маточників коренеплодів, капусти, інших дворічних рослин, обладнання для видалення, сушіння, обробки і фасування насіння. Такі підприємства зосереджені переважно в південних та південно-східних районах України, де теплий клімат і тривалий вегетаційний період дозволяють достигати насінню багатьох культур. Крім того, сприятливі природно-кліматичні умови дають змогу вирощувати високі врожаї при нижчій собівартості продукції, ніж в інших регіонах.

Залежно від типу підприємства, земельних угідь, зрошуваних та осушуваних земель визначається й спеціалізація в овочівництві. Окремі підприємства спеціалізуються на вирощуванні пізніх культур (капуста, морква, столові буряки та ін.), що найбільшою мірою відповідають природно-економічним умовам й земельним угіддям. Приміські підприємства – на вирощуванні як у відкритому, так і в закритому грунті широкого асортименту ранніх зеленних культур, огірків, помідорів, перцю, баклажанів, ранньої, цвітної капусти тощо. Захищений грунт тут призначений для вирощування розсади для відкритого грунту та овочів у зимовий період (в основному – цибулі на зелень, огірків, помідорів). Окремі високотехнологічні гідропонні тепличні комбінати на безгрунтовій основі (щебеневий і шлаковатний субстракт) спеціалізуються лише на вирощуванні овочів протягом усього року.

Кожному виду згаданих підприємств властиві певні особливості щодо розміру посівних площ, поєднання відкритого і захищеного грунту, організації внутрішньогосподарських структур по виробництву, переробці овочів, міжгосподарська кооперація та агропромислова інтеграція у цій складній галузі.

Поєднання вирощування овочів у відкритому і захищеному грунті в неспеціалізованих підприємствах грунтується на наявності посівних площ розсадних культур у відкритому грунті та забезпеченні розсадою із захищеного грунту. Розрахунок площ захищеного грунту проводять виходячи зі схем розміщення розсадних культур і визначення потреби в розсаді по культурах на 1 га і всю площу з урахуванням 5-10% резерву.

При надзвичайно високій вартості енергоресурсів розсаду для відкритого грунту найдоцільніше вирощувати у весняних плівкових теплицях, що в усіх регіонах України дає змогу своєчасно її одержати. У південних районах значну частину розсадних культур (крім ранніх овочів) можна вирощувати безрозсадним способом. Площу захищеного грунту для забезпечення розсадою відкритого грунту розраховують за виходом розсади на (1 м2) (300-400 рослин залежно від культури). Після вигонки розсади цю площу теплиць можна використовувати для вирощування як розсадних, так і зелених культур.

Розміри посівних площ овочевих культур залежать від багатьох факторів: наявності робочої сили, спеціалізованої техніки, транспортних засобів, овочесховищ та переробної бази, структури посівних площ, ринків збуту та інших складових. Тому посівні площі під овочевими культурами в спеціалізованих підприємствах коливаються від 300 до 1000 га залежно від набору культур. При вирощуванні широкого асортименту трудомістких, маломеханізованих культур (зеленні, огірки, помідори, перець, баклажани тощо) площі менші. При вирощуванні капусти пізньої (безрозсадний спосіб), столових буряків, моркви із механізацією виробничих процесів площі істотно збільшуються.

У неспеціалізованих господарствах розмір посівних площ овочевих культур також повинен забезпечувати раціональне використання машин та механізмів і відповідати раціональним розмірам овочівницьких підрозділів (бригад, ланок). Тому і в цих підприємствах мінімальні площі коливаються в межах 120-150 га, а навантаження на одного працюючого залежно від набору культур становить 1,5-4 га.

При відборі структури посівів складають кілька її варіантів, кожний з яких оцінюють за сукупністю організаційно-економічних показників: раціональним використанням техніки, транспортних засобів, трудових ресурсів; виходом валової продукції з 1 га посівної площі; за затратами праці на одиницю продукції; виконанням контрактно-договірних замовлень; прибутком з 1 га.

Сівозміни розробляють відповідно до прийнятої структури посівів з певною ротацією залежно від визначених завдань (з короткою -4-5 полів або подовженою – 7-8 полів). При короткій ротації сівозміна складається лише з овочевих культур. Подовжена ротація включає й інші культури: картоплю, зернові з підсівом трав, багаторічні трави та інші кормові і продовольчі культури. Така подовжена сівозміна дає змогу краще використати земельні угіддя, одержати додаткові врожаї з однієї тієї ж площі (повторні, післязбиральні посіви), забезпечити більш сприятливі попередники для всіх культур, раціонально поєднати всі галузі.

З овочівництвом вдало поєднуються картоплярство і молочне чи м'ясо-молочне тваринництво, що зумовлено технологічними і взаємовигідними організаційно-економічними зв'язками. Картопля є добрим попередником для ряду овочевих культур (столові буряки, цибуля, огірки, капуста). Вирощування ранніх сортів картоплі дозволяє раціональніше використати трудові ресурси і рано звільнити площі під повторні посіви. Картопля та кормові культури сприяють очищенню грунту від специфічних бур'янів та хвороб овочевих культур. Велика рогата худоба може раціонально використати відходи овочівництва і картоплярства (нестандартна картопля та овочеві рештки – досить продуктивний корм для корів). У свою чергу тварини дають значну кількість органічних добрив, що досить вагомо сприяє підвищенню врожайності овочевих культур.

Галузь овочівництва пов'язана із різноманітними технологічними операціями та виробляє продукцію, яка швидко псується, потребує термінової реалізації або переробки, що вимагає капіталовкладень і придбання техніки. Усе це ускладнює організацію в одному підприємстві (особливо, якщо воно не є спеціалізованим на виробництві овочів) процесу виробництво – зберігання – переробка – торгівля. Тому з метою поглиблення поділу праці, що підвищує її продуктивність, та поєднання різних процесів в єдину завершену систему, галузь, як жодна з інших, вимагає розвитку міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. Тобто об'єднання капіталів різних підприємств та власників.

Поглиблення процесів міжгосподарської кооперації може здійснюватися за рахунок подальшої агропромислової інтеграції із залученням у цю галузь промислових підприємств, банківських структур та іноземних інвесторів для вкладання коштів у впровадження новітніх технологій і виходу зі своєю продукцією на світовий ривок.

Організація праці та формування внутрішньогосподарських підрозділів у галузі також залежить від розмірів, спеціалізації, поєднання відкритого і захищеного грунту, інших факторів та прийнятих технологій по виробництву овочів. Проте за всіх умов формування трудових колективів у ринковій системі взаємовідносин грунтується на самостійності підрозділу і вирішенні оперативних питань діяльності, госпрозрахунковій основі, самоокупності господарювання і розпорядженні виробленою продукцією та госпрозрахунковим доходом.

Найбільш ефективними підрозділами в реформованих підприємствах виявились орендні колективи, які поєднують при виробництві овочів відкритий і захищений грунт (крім тепличних комбінатів), оперативно реагують на попит та ціни на овочі й гнучко регулюють структуру посівів та збут овочів безпосередньо у роздрібній торгівлі. До інших поширених організаційних форм належать механізовані госпрозрахункові бригади, в яких поєднана механізована й ручна праця та які функціонують на госпрозрахунковій договірній основі з керівництвом підприємства, самостійно розпоряджаючись позадоговірною продукцією і одержаним доходом.

Особливістю організації праці в тепличних комбінатах є те, що за кожним робітником по вирощуванню визначеної культури закріплюється певна площа (800-1000 м2). Як правило, ці робітники об'єднуються в невеликі групи – 2-3 працівника і разом виконують усі роботи на закріпленій за ними площі по садінню, догляду та збиранню врожаю. Оплата їх праці залежить від виручки за реалізацію зданої ними продукції у встановленому відсотку від виручки.

Роботи по обслуговуванню обладнання, боротьбі з хворобами та шкідниками, разові опоряджувальні роботи; заміна (стерилізація) грунту, дезинфекція теплиць (пропарювання, промивання щебеню та регулювання подачі поживного розчину) – виконують окремі постійні підрозділи, що створюються на комбінатах. Оплата їх праці здійснюється за таким самим принципом – певний відсоток від виручки за реалізовану продукцію.

Що стосується питань організації праці в приватних підприємствах, то в їх основу покладено принцип виконання одним виконавцем різних технологічних операцій (механізованих і ручних робіт) та наймання робітників для виконання робіт у напружені періоди садіння овочів та збирання врожаю.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація овочівництва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Методологічні та методичні засади дослідження курсу

  • Особливості сільського господарства як галузі суспільного виробництва

  • Тема 2. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

  • Класифікація підприємств та характеристика їх видів

  • Форми об'єднань підприємств

  • Тема 3. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

  • Державний земельний кадастр

  • Земельний кодекс України

  • Ефективність використання земельних ресурсів

  • Тема 4. ТРУДОВІ РЕСУРСИ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ТА її ОПЛАТА

  • Продуктивність праці: поняття і види

  • Поняття, види і методи мотивації праці

  • Оплата праці персоналу підприємства

  • Тема 5. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Енергетичні ресурси підприємства

  • Машинно-тракторний парк і ефективність його використання

  • Транспортні засоби та їхнє використання

  • Тема 6. КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

  • Амортизація основних засобів підприємства

  • Показники руху, відтворення, забезпеченості та ефективності використання основного капіталу підприємства

  • Економічна суть, склад та ефективність використання оборотного капіталу

  • Тема 7. ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ

  • Капітальні вкладення та їхня структура

  • Оцінка економічної ефективності капітальних вкладень

  • Тема 8. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

  • Показники інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

  • Поняття і види інноваційної діяльності

  • Науково-технічний прогрес і основні його напрями в сільському господарстві

  • Тема 9. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА Й СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

  • Методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції

  • Тема 10. ЦІНИ І ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Принципи ціноутворення на сільськогосподарську продукцію

  • Якість і конкурентоспроможність продукції

  • Стандартизація та сертифікація продукції

  • Тема 11. РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

  • Сутність і методи визначення рентабельності виробництва

  • Поняття і сутність ефективності

  • Тема 12. РОЗМІЩЕННЯ, СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТА КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

  • Суть і об'єктивні умови розвитку спеціалізації аграрних підприємств

  • Концентрація сільськогосподарського виробництва

  • Інтеграційні процеси в сільськогосподарському виробництві

  • Тема 13. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

  • Розвиток і розміщення виробництва зерна

  • Формування ринку зерна в Україні

  • Тема 14. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР

  • Економіка виробництва цукрових буряків

  • Економіка виробництва олійних культур

  • Тема 15. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА КАРТОПЛІ ТА ОВОЧІВ

  • Економіка виробництва овочів

  • Тема 16. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА ПЛОДІВ, ЯГІД ВИНОГРАДУ

  • Економіка виробництва винограду

  • Тема 17. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА КОРМІВ

  • Джерела кормових ресурсів та їх економічна характеристика

  • Економічна оцінка кормових культур

  • Тема 18. ЕКОНОМІКА ТВАРИННИЦТВА

  • Економіка вівчарства

  • Економіка птахівництва

  • Розділ II. ПІДПРИЄМНИЦТВО

  • Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності. Функції та моделі підприємництва

  • Мета та завдання курсу. Предмет і методи науки

  • Тема 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

  • Принципи підприємництва. Свобода підприємницької діяльності

  • Державне регулювання і державна підтримка підприємництва

  • Ліцензування підприємницької діяльності

  • Тема 3. ПІДПРИЄМНИЦЬКА ІДЕЯ, ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИ ПОШУКУ ШЛЯХІВ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ

  • Пошук шляхів та джерела підвищення економічної ефективності підприємництва в аграрній сфері

  • Тема 4. ВЛАСНІСТЬ НА ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА І ЗЕМЛЮ ТА її ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА НА СЕЛІ

  • Визначення потреби в машинах і знаряддях та організація їх використання

  • Організація матеріально-технічного постачання та агросервісного обслуговування

  • Тема 5. МАРКЕТИНГОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ В АГРОПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК УСПІШНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

  • Комплекс маркетингу

  • Роль і риси сучасної реклами

  • Тема 6. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФОРМУВАНЬ

  • Товариство з обмеженою відповідальністю

  • Повне товариство

  • Акціонерне товариство

  • Сільськогосподарський кооператив

  • Структура, установчі документи підприємств

  • Вимоги до змісту установчих документів

  • Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив

  • Міжгосподарські і агропромислові підприємства, об'єднання

  • Особисті підсобні господарства

  • Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЯ СЕЛЯНСЬКИХ (ФЕРМЕРСЬКИХ) ГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ ВИРОБНИЧО-ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Передовий досвід фермерства України

  • Тема 8. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК МАЛИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

  • Шляхи удосконалення виробничо-підприємницької діяльності в підсобних господарствах населення

  • Тема 9. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ОСНОВА ПІДПРИЄМНИЦТВА В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

  • Спеціалізація підприємств та принципи раціонального поєднання галузей

  • Принципи організації праці та трудових процесів

  • Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЯ РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ У ВЕЛИКИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУРАХ

  • Організація кормо виробництва

  • Організація овочівництва
  • Організація садівництва і виноградарства

  • Тема 11. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВАРИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ

  • Організація відтворення стада

  • Організація тваринницьких галузей

  • Тема 12. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДСОБНИХ І ДОПОМІЖНИХ ГАЛУЗЕЙ

  • Тема 13. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАННЯ, ПЕРЕРОБКИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

  • Організація зберігання і переробки цукрових буряків

  • Організація зберігання і переробки овочів та картоплі

  • Організація зберігання і переробки плодів та ягід

  • Тема 14. БІЗНЕС-ПЛАН АГРАРНОГО ФОРМУВАННЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО СКЛАДАННЯ

  • Тема 15. ОРЕНДНІ ВІДНОСИНИ В ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФОРМУВАННЯХ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ І ГОСПОДАРЮВАННЯ

  • Внутрішньогосподарські економічні взаємовідносини при оренді у виробничих підрозділах

  • Доходи і видатки орендних колективів

  • Тема 16. МОТИВАЦІЯ, ОПЛАТА ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

  • Форми, види та системи оплати праці в сільському господарстві

  • Економічна суть і функції нормування праці. Класифікація норм праці

  • Способи вивчення трудових процесів і затрат робочого часу

  • Тема 17. РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЇ ТА КООПЕРАЦІЇ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ

  • Інтеграція та міжгосподарська кооперація

  • Тема 18. ОПОДАТКУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ І ГОСПОДАРЮВАННЯ

  • Особливості оподаткування аграрних підприємств

  • Тема 19. КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СІЛЬГОСПТОВАРОВИРОБНИКА

  • Особливості кредитування аграрного сектора

  • Розділ III. МЕНЕДЖМЕНТ

  • Завдання і принципи менеджменту

  • Функції та види менеджменту

  • Менеджмент в умовах переходу до ринкової економіки. Підприємництво і менеджмент

  • Розвиток теорії і практики менеджменту

  • Тема 2. МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СИСТЕМА

  • Організація як система. Характеристика організації

  • Зовнішнє і внутрішнє середовище організаційних систем як об'єктів управління

  • Структуризація управління підприємством

  • Регулювання і самоуправління в системі менеджменту

  • Комунікації в менеджменті

  • Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Поняття організаційної структури і структури управління підприємств та їх вплив на організацію менеджменту

  • Основні типи та принципи формування структур управління

  • Організаційні цілі та плани. "Дерево цілей" організації у менеджменті

  • Зміст понять "делегування повноважень" і "відповідальність" у менеджменті

  • Формування центрів відповідальності в сільськогосподарському підприємстві

  • Організація вироблення, прийняття і реалізації управлінських рішень

  • Основні типи управлінських рішень в аграрному виробництві

  • Чинники ризику та невизначеності при прийнятті управлінських рішень

  • Тема 4. МЕНЕДЖЕР В ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Сутність та основні засади керівництва, стилі керівництва

  • Влада і лідерство в менеджменті. Види влади

  • Вимоги до особистості сучасного менеджера, його саморозвиток. Роль знань та умінь менеджера

  • Оптимізація поведінки менеджера

  • Тема 5. МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Система методів менеджменту. Організаційний, економічний, соціально-психологічний механізми управління

  • Тема 6. МОТИВАЦІЇ В СИСТЕМІ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Теорії мотивації

  • Процесуальні (процесні) теорії мотивації

  • Формування мотиваційного механізму управління поведінкою працівників

  • Механізм підвищення рівня мотивації працівників галузі рослинництва

  • Тема 7. СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

  • Процес стратегічного менеджменту, його особливості

  • Методи стратегічного планування

  • Вибір, формування та реалізація стратегії. Види стратегій

  • Процес планування реалізацій стратегії

  • Управління процесами диверсифікації на сільськогосподарських підприємствах. Проблеми гнучкості і синергізму в стратегічному менеджменті

  • Тема 8. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В УПРАВЛІННІ ВИРОБНИЦТВОМ

  • Загальні проблеми фінансування аграрних підприємств. Роль і функції фінансового менеджменту в аграрному підприємстві

  • Інвестиційна діяльність у підприємстві

  • Фінансові ресурси в реалізації інновацій

  • Фінансові стратегії підприємства, їх складові елементи

  • Фінансове забезпечення інноваційного розвитку галузі рослинництва

  • Тема 9. УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічна безпека й екологічна стратегія. Види і принципи екологічної політики

  • Сутність екологічного менеджменту. Предмет і задачі екологічного менеджменту

  • Мета і завдання екологічного менеджменту як наукової дисципліни, зв'язок з іншими дисциплінами

  • Стан екологічного менеджменту в Україні. Система екологічного менеджменту

  • Концепція становлення екологічного менеджменту в Україні

  • Тема 10. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРАЦІ І ПРОДУКЦІЇ

  • Комплексна система управління якістю праці і продукції

  • Методи управління якістю

  • Механізм оцінювання якості праці управлінського персоналу

  • Тема 11. УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Принципи, завдання та функції маркетингу

  • Система засобів маркетингу та його структура. Види маркетингу

  • Еволюція концепції маркетингового менеджменту

  • Стратегії маркетингу

  • Управління маркетинговими процесами

  • Маркетинг в контексті підприємницької діяльності

  • Механізм забезпечення розвитку виробництва сільськогосподарської продукції на основі маркетингового підходу

  • Тема 12. УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СИСТЕМ ТА ЇХ ГАЛУЗЕЙ

  • Організаційні зміни та організаційний розвиток як об'єкти управління

  • Управління організаційним розвитком організацій

  • Поняття, цілі і напрями інноваційного менеджменту. Інновації в системі розвитку

  • Інноваційний потенціал організації рослинницької галузі. Пріоритетні напрями інноваційного розвитку рослинництва

  • Визначення та класифікація ризиків

  • Тема 13. ОПЕРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА

  • Склад і взаємозв'язок елементів організації

  • Проектування виробничого процесу

  • Оперативне управління виробництвом

  • Особливості операційного менеджменту в рослинництві

  • Тема 14. УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМУВАННЯХ АПК

  • Особливості управління в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання

  • Організація функціонування товариства з обмеженою відповідальністю

  • Організація функціонування акціонерних товариств

  • Організація функціонування фермерського господарства

  • Організація функціонування приватного підприємства

  • Агропромислова інтеграція

  • Організація управління матеріально-технічним та іншим агросервісним забезпеченням галузі рослинництва

  • Тема 15. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРА РОСЛИННИЦЬКОЇ ГАЛУЗІ

  • Об'єктивні основи виникнення, сутність, предмет, об'єкт та засоби організації праці менеджера

  • Зміст роботи менеджера та ΰ класифікація. Психофізіологічні дослідження

  • Сутність, значення та завдання наукової організації праці на сучасному етапі

  • Планування особистої роботи менеджера

  • Організація робочих місць. Умови праці управлінського працівника і його працездатність

  • Особливості праці менеджера рослинницької галузі

  • Тема 16. УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

  • Зміст категорії "ефективність" та "результативність" управління

  • Концепції визначення ефективності управління

  • Значення ефективності діяльності, її критерії

  • Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту

  • Механізм управління в системі забезпечення результативності функціонування рослинницької галузі