Організація є динамічною системою, вона постійно і безперервно змінюється. Відповідно змінюються і всі її складові: керуюча і керована системи, технології, техніка, професійний, кваліфікаційний та віковий склад працівників, організаційні структури управління, цілі, продукція тощо. Усі зміни є постійними, взаємопов'язаними і, як правило, здійснюються з участю працівників організації. Зміни зумовлюють необхідність нововведень, які найчастіше приводять до зміни: цілей організації; організаційної структури управління; техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів; можливостей або поведінки працівників; механізму управління виробничо-господарською діяльністю; географії реалізації виробів; функціонування підрозділів і служб тощо.
Відомий американський економіст Ч. Бернард (1886-1961 pp.) стверджує, що перед реалізацією певних організаційних змін доцільно:
• зробити зважений вибір управлінських важелів з метою забезпечення необхідного впливу на підлеглих, причетних до змін;
• враховувати структуру та обсяги витрат, які зумовлюються змінами, та ймовірність їх повної окупності;
• брати до уваги фактор часу;
• спрямовувати зміни в напрямку підвищення ефективності діяльності організації.
Організаційні зміни є одним із найважливіших об'єктів управління. Організаційні зміни – сукупність змін в організації, що зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямах: зміна цілей організації, структури, техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів, управління виробничо-господарською діяльністю.
Технологія управління організаційними змінами реалізується через загальні функції менеджменту, охоплюючи такі етапи:
• 1. Планування організаційних змін.
• 2. Організування колективів працівників та окремих виконавців – учасників організаційних змін.
• 3. Мотивування працівників-учасників організаційних змін.
• 4. Контролювання результатів організаційних змін.
• 5. Регулювання відхилень, збоїв тощо, виявлених у процесі організаційних змін.
Більшість провідних фірм світу для забезпечення ефективного управління організаційними змінами активно використовують науково обгрунтовані рекомендації, стандарти, механізми.
Згідно з моделлю Грейнера існує три способи розподілу влади між різними рівнями організації при здійсненні організаційних змін.
• Поділ повноважень. Передбачає спільну участь керівників і підлеглих у визначенні необхідних змін, виробленні альтернативних підходів.
• Однобічні дії. Базується на використанні законної влади для забезпечення змін.
• Делегування повноважень. Вище керівництво на ліберальних засадах передає підлеглим інформацію про необхідність змін, а потім делегує повноваження для здійснення коригуючих дій.
Цілком природним є те, що в кожній організації існує певний опір змінам, спричинений: невизначеністю ситуації, що склалась; ймовірністю виникнення конфліктних ситуацій; можливістю особистих втрат; упевненістю, що зміни не принесуть нічого доброго; очікуванням негативних наслідків тощо. Знання причин, що породили опір змінам, аргументів, що висловлюються при цьому, є найважливішою передумовою його подолання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні зміни та організаційний розвиток як об'єкти управління“ на сторінці 1. Приємного читання.
