У системі ефективного господарювання на підприємстві важливе місце займає обчислення собівартості сільськогосподарської продукції. Калькуляція собівартості необхідна для вирішення низки економічних завдань: обгрунтування цін на продукцію, обчислення маси прибутку і рівня рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів та ін.
Витрати на виробництво продукції формуються за центрами відповідальності, об'єктами обліку та об'єктами калькуляції собівартості продукції.
Центрами відповідальності виступають внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах госпрозрахунку. їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови підприємства.
Облік витрат і виходу продукції здійснюється в розрізі окремих об'єктів. У рослинництві об'єктами обліку витрат і виходу продукції є окремі культури або групи культур.
Об'єктами калькуляції собівартості є конкретні види продукції, робіт і послуг. При цьому необхідно відзначити, що при вирощуванні сільськогосподарських культур господарства одержують, як правило, не один, а кілька видів продукції – основну, супутню і побічну.
Основною є продукція (зерно, цукрові буряки, картопля тощо), для одержання якої організоване відповідне виробництво. Якщо в одній галузі виробляється два і більше основних продукти, вони є супутніми. Біологічні особливості рослин зумовлюють одержання поряд з основною побічної продукції (соломи і полови зернових, гички цукрових буряків).
Об'єктами калькуляції собівартості в рослинництві є продукція всіх видів, яку одержують від кожної сільськогосподарської культури. Поряд з цим визначають також собівартість сільськогосподарських робіт з виробництва продукції рослинництва, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і відносяться до незавершеного виробництва.
Собівартість одиниці продукції визначають за допомогою певних методів:
• 1) пряме віднесення витрат на відповідні види продукції застосовують там, де одержують лише один вид продукції (1 ц зеленої маси, 10 т • км, 1 кВт • год., 1 м3 води);
• 2) вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої в грошовій формі (солома, гичка, стебла кукурудзи, гній, пух, перо, міражні яйця, роги). Залишок відносять на обсяг основної продукції;
• 3) розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів продукції (вміст повноцінного зерна в зерновідходах, вміст поживних речовин у фуражній картоплі та кормових коренеплодах);
• 4) коефіцієнтний метод застосовують у разі визначення умовної продукції (у зерновиробництві);
• 5) пропорційний метод застосовують під час розподілу витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненої за реалізаційними цінами (овочі, льон, конопля);
• 6) комбінований метод складається з двох і більше вищерозглянутих методів.
Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється в такій послідовності:
• 1) розподіляються між окремими об'єктами планування та обліку витрати з утримання необоротних активів;
• 2) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;
• 3) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, зокрема витрати на утримання меліоративних споруд, вапнування й гіпсування грунтів та утримання полезахисних смуг;
• 4) списується частина витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.
