Економічне і соціальне значення тваринництва
Тваринництво є важливою галуззю матеріального виробництва сільського господарства. Від його розвитку залежить ступінь забезпечення населення світу повноцінними продуктами тваринного походження і в першу чергу: м'ясом свиней, м'ясом великої рогатої худоби, м'ясом птиці, молоком та продуктами їх переробки.
Задоволення потреб населення України в продуктах харчування значною мірою залежить від стану галузей продуктивного тваринництва. Адже підвищення рівня харчування супроводжується вдосконаленням його структури, що зумовлює збільшення споживання м'ясних, молочних продуктів і яєць. Внаслідок цього у раціонах людей зростає питома вага тваринного білка.
Інтенсивний розвиток тваринництва значно впливає на рівень ведення землеробства і сприяє суттєвому підвищенню ефективності використання землі. Внесення органічних добрив є основою підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур, особливо цукрових буряків, картоплі, овочевих та інших культур.
Значна частка продукції рослинництва є малорентабельною і її доцільно використовувати у тваринництві для виробництва надзвичайно цінних продуктів харчування, які можуть перевозитися на великі відстані і користуються попитом на міжнародному ринку. На відміну від рослинницьких галузей, скотарство, свинарство і птахівництво дають продукцію рівномірно протягом року. Це сприяє рівномірному і повноцінному використанню трудових ресурсів, техніки і виробничих приміщень у сільському господарстві, а також забезпечує рівномірне надходженню коштів від реалізації продукції, що є основою ефективного господарювання в умовах ринку.
Економіка скотарства
Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково- обґрунтованими нормами харчування людина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг молока у свіжому вигляді. Молоко є одним з найважливіших продуктів харчування, оскільки в ньому містяться усі необхідні для людського організму поживні речовини в легкозасвоюваній формі. В середньому склад молока характеризується таким вмістом поживних речовин: вода – 87,5%; молочний жир – 3,8%; молочні білки – 3,3%; молочний цукор – 4,4%; мінеральні речовини – 0,7%. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення.
Якісна структура продовольчого споживання молока та молокопродуктів в Україні значно гірша, ніж у розвинених країнах світу. Фактичне споживання молокопродукції на одну особу населення в Україні у 1990 р. становило 373 кг. Проте в наступні роки у зв'язку з скороченням виробництва та зі спадом купівельної спроможності населення його споживання суттєво зменшилось – до 221 кг у 2013 р. Зарубіжний досвід свідчить про те, що в окремих країнах (Франція, Фінляндія, Польща) рівень споживання молока і молокопродукгів в розрахунку на одну особу населення перевищує 400 кг.
Скотарство дає основну масу м'ясної продукції, цінної за вмістом високоякісних білків і незамінних амінокислот. У м'ясному балансі України яловичина і телятина становлять близько 35%. Науково- обгрунтована норма споживання м'яса як необхідного продукту харчування становить 80 кг на одну людину в рік, у тому числі 36 кг яловичини і телятини.
Розвиток скотарства характеризується такими показниками: поголів'я великої рогатої худоби, в тому числі корів; щільність поголів'я худоби і корів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь; продуктивність скотарства, валове виробництва молока і яловичини; рівня виробництва молока і яловичини з розрахунку на 100 та сільськогосподарських угідь.
Динаміка розвитку скотарства характеризується постійним зменшенням як поголів'я худоби, так і обсягів виробництва його продукції.
Основними товаровиробниками молока і яловичини нині залишаються господарства населення. їхня частка становить понад 75% загального обсягу виробленого молока всіма категоріями господарств і 70% яловичини. Зменшення поголів'я корів (як правило, низькопродуктивних) сприяло поліпшенню якісного складу дійного стада.
Динаміка виробництва молока в Україні
| Показник | 2010р. | 2011р. | 2012р. | 2013р. | 2014р.[1] |
| Поголів'я корів, тис. гол. | 2631 | 2S82 | 2554 | 2508 | 2263 |
| Виробництво молока, тис. т | 11249 | 11086 | 11378 | 11488 | 11133 |
| Удій молока від однієї корови, кг | 4082 | 4174 | 4361 | 4446 | 4920 |
Значна частка виробленого молока у господарствах населення залишається у виробників і використовується для власного споживання, реалізується на споживчому ринку, згодовується тваринам. Причини низької товарності у приватному секторі пояснюються недостатньою матеріальною заінтересованістю приватних виробників реалізувати його переробним підприємствам, оскільки закупівельні ціни на молоко нижчі від цін на споживчих ринках. Недосконалою також залишається організація заготівлі молока, виробленого у господарствах населення.
Внаслідок суспільного поділу праці в Україні сформувалися такі виробничі напрями спеціалізації скотарства: молочне, молочно-м'ясне, м'ясо-молочне, м'ясне. По території країни вони розміщені нерівномірно.
Молочне скотарство поширене навколо великих міст і промислових центрів. Найбільше поширення має комбіноване скотарство (молочно-м'ясне та м'ясо-молочне). Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою таких показників: продуктивністю корів, затратами праці і кормів на 1 ц молока, його собівартістю і ціною реалізації, прибутком з розрахунку на 1 ц молока і на одну середньорічну корову, рівнем рентабельності виробництва молока.
Однією з найважливіших проблем розвитку молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах є значне підвищення продуктивності корів. Вітчизняний і світовий досвід свідчить, що мінімальною межею ефективного ведення молочної галузі є рівень річної продуктивності корів 3000 кг.
Низька молочна продуктивність корів зумовлена передусім значним рівнем їх яловості, недоліками в організації виробництва та селекційно-племінній роботі, недостатнім рівнем годівлі, в результаті чого корми використовуються головним чином на підтримку життєдіяльності поголів'я, а не на формування молока (табл. 18.2).
Проблема підвищення продуктивності праці в молочному скотарстві пов'язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в господарствах населення більша частка робіт, пов'язаних із виробництвом молока, використовується вручну.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 18. ЕКОНОМІКА ТВАРИННИЦТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
