Всю різноманітну діяльність, що забезпечує управління організацією як соціально-технічною системою, можна представити у вигляді процесу виконання окресленого числа функцій.
Функція (від лат. functio – виконання) – широко вживане поняття в багатьох науках: філософії, математиці, соціології, економіці, біології й ін. Функція може означати обов'язок, діяльність або здатність до діяльності, роль, властивість, значення, компетенцію, задачу, залежність величини від іншої та ін. При всій багатозначності, поняття "функція" має індивідуалізоване застосування відповідно до діяльності в сфері менеджменту. Функції менеджменту – це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об'єкта, зумовлені кооперацією і поділом праці серед управлінського персоналу. Вони взаємообумовлюються і взаємозв'язуються складовими частинами процесу управління, які відрізняються також і цілями. Кожній функції властиве замкнуте коло робіт, що об'єднуються спільністю значення і виконують певну роль в управлінській діяльності.
Класифікація є науковим прийомом поглибленого вивчення будь- яких явищ дійсності. Функції менеджменту вперше класифікував французький учений Анрі Файоль. Розглядаючи підприємство як складний функціональний організм, А.Файоль розділив його на частини, виділивши конкретні види діяльності, типові для всіх підприємств: технічні (виробництво, переробка, обробка), комерційні (купівля, продаж, обмін), фінансові (залучення коштів, розпорядження ними), страхові (страхування і охорона майна, осіб), облікові (бухгалтерський облік, калькуляція, статистика), адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво, координація і контроль).
Нині в літературі зустрічається понад 50 класифікацій функцій менеджменту. У переважній більшості в їх основу покладена файолівська концепція розподілу адміністративної діяльності на окремі функції, які класифікуються з позицій об'єкта і суб'єкта менеджменту. Найпоширенішою є класифікація функцій з позицій суб'єкта менеджменту. З організаційно-технічного погляду серед функцій менеджменту розрізняють загальні та специфічні. Загальні функції виділяються з урахуванням стадій (етапів, фаз) менеджменту – планування, організації, регулювання і координації, мотивації, обліку і контролю. Специфічні функції виділяються, насамперед, за формою поділу системи менеджменту на складові частини.
Загальні функції менеджменту є обов'язковими для працівників апарату управління всіх рівнів системи менеджменту в різних організаційних формуваннях.
Планування є головною функцією менеджменту. Вона передбачає прогнозування, визначення цілей, стратегії, політики і завдань того чи іншого організаційного формування, тобто відповідає на запитання: що і коли робити? яким способом? для кого? Планування включає насамперед прийняття рішень, обгрунтування і чітке формування напрямів дій, складання планів і графіків роботи на різні періоди (кілька років, рік, місяць, декаду, день). Тобто планування забезпечує основу для прийняття інтегрованих рішень і є життєво необхідним у кожній соціально-економічній системі.
Організація – це об'єднання людей, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, формування управляючої системи, визначення видів діяльності, необхідних для реалізації цілей, розстановка і налагодження взаємодії працівників.
Організаційна діяльність є основним елементом системи менеджменту. Вона охоплює широке коло питань: визначення раціональної структури управління, видів діяльності та завдань, які потрібно розв'язати для досягнення цілей підприємств (об'єднань); розподіл між окремими керівниками і спеціалістами загального обсягу робіт, повноважень і відповідальності; визначення взаємної підпорядкованості і взаємозалежності зайнятих на підприємстві працівників; розстановка зайнятих працівників на окремих ділянках роботи відповідно до їх кваліфікації, спеціалізації, здібностей; організаційне нормування апарату управління; встановлення правильних взаємовідносин між працюючими.
Координація як функція менеджменту являє собою процес, спрямований на забезпечення пропорційного і гармонійного розвитку різних сторін об'єкта при оптимальних для даних умов трудових, грошових і матеріальних витратах. В оперативному управлінні координація спрямовується на досягнення узгоджених дій конкретних виконавців з метою успішного розв'язання завдань і досягнення поставленої мети. Координацією забезпечується баланс у діяльності окремих ланок керованої системи, підпорядковуються основній меті різні, іноді суперечливі інтереси, забезпечується зв'язок між працівниками, які виконують різні операції однієї функції.
З координацією тісно пов'язане регулювання процесу виробництва, зумовлене змінами в існуючій організації процесу виробництва в результаті збурювального впливу об'єктивних факторів.
Йдеться про зміни в забезпеченості матеріальними і трудовими ресурсами та несприятливий вплив змін природних умов.
Мотивація – це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створення нових мотивів (потреби та інстинкти, захоплення та емоції, установки та ідеали). Отже, мотив – це явище суб'єктивне, яке може виступати як усвідомлення вчинків, які потім перетворюються на постановку мети, що спонукає людину на дії, є причиною трансформації внутрішнього фактора і перетворення його на частину свідомості індивіда. Без будь-яких ідеологічних упереджень слід глибоко вивчати інтереси кожного працівника, включаючи корисливі інтереси – цілеспрямовані поривання та потреби.
Контроль – це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємств встановленим стандартам та іншим нормативам, прийнятим планам, програмам і оперативним управлінським рішенням, виявлення допущених відхилень від прийнятих принципів організації і ведення господарства.
Зазначені загальні функції управління розглядаються окремо для зручності їх вивчення. На практиці вони тісно взаємозв'язані і взаємопереплетені та формують цикл менеджменту.
Виділення специфічних (спеціальних, конкретних) функцій менеджменту ґрунтується на спеціалізації управлінської діяльності і передбачає необмежене виділення окремих комплексів управлінських дій (функцій), які об'єднуються спільністю їх виконання, подібністю за змістом, тіснотою та взаємозалежністю тощо. Найбільш типовими специфічними функціями є:
• управління економічною підготовкою;
• управління технологічною підготовкою виробництва;
• управління технічною підготовкою виробництва, енергетичним і транспортним обслуговуванням;
• управління трудовими ресурсами;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції та види менеджменту“ на сторінці 1. Приємного читання.
