Серед продуктів харчування особливу і досить важливу роль відіграють овочі – незамінні продукти харчування, багаті на мінеральні елементи, вітаміни, поживні речовини тощо. Споживання овочів сприяє нормальному фізіологічному розвитку організму, поліпшує обмін речовин, регулює діяльність нервової системи й органів травлення, підвищує стійкість організму проти інфекційних хвороб. Овочі споживають у свіжому, квашеному, засоленому або консервованому вигляді. Норма споживання овочів і баштанних культур у середньому за рік на одну особу населення в Україні становить 164 кг при фактичному рівні останні п'ять років в середньому 139 кг, з них 93 кг це свіжі овочі і 46 кг – перероблені. Найбільше споживають помідори – 42 кг та капусту – 31 кг.
Овочі – цінна сировина для харчової і консервної промисловості. На основі їх вирощування і переробки формуються агропромислові підприємства і об'єднання.
Розрізняють овочівництво відкритого і захищеного ґрунту. При першому овочі вирощують безпосередньо в полі. Друге потребує спеціальних споруд – теплиць, парників, ділянок з утепленим ґрунтом. Захищений грунт дає змогу вирощувати овочі цілий рік, а також розсаду теплолюбних овочевих культур для відкритого ґрунту. Обидва види овочівництва тісно пов'язані між собою.
Через особливості галузі та виробництво продукції, що швидко псується, її успішний розвиток залежить від забезпеченості робочою силою, транспортними шляхами і засобами для перевезення до ринків збуту. Це в свою чергу передбачає концентрацію та спеціалізацію виробництва овочів у приміських зонах великих міст і промислових центрів, а також у зонах переробної промисловості.
Овочеві культури досить вибагливі до ґрунтів і потребують внесення достатньої кількості органічних добрив, тому овочівництво добре розвивається в поєднанні з тваринництвом.
Посівні площі овочевих культур в Україні становлять близько 500 тис. га. Виробництво овочів постійно коливається і дещо збільшується за рахунок підвищення рівня врожайності (табл. 15.3).
Таблиця 15.3
Динаміка розвитку виробництва овочів в Україні (усі категорії господарств)
| Показник | 2010 р. | 2011 р. | 2012 р. | 2013 р. | 2014 р. · [1] |
| Зібрана площа, тис. га | 468 | 504 | 303 | 494 | 463 |
| Урожайність, ц/га | 174 | 19S | 199 | 200 | 208 |
| Валовий збір, млн т | 8,1 | 9,8 | 10,0 | 9,9 | 9,6 |
Посівні площі овочевих культур у країні розподіляються приблизно так: капуста всяка – 20, помідори – 18, огірки – 11, столові буряки – 8,1, морква – 10, цибуля-ріпка –13, інші-20%.
В розміщенні овочевих культур по території України спостерігається певна спеціалізація. Зокрема, на півдні України – в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення вирощують помідори (67%), цибулю на ріпку (60%), зелений горошок, перець, баклажани; у Лісостепу – зелений горошок (47%), огірки (39%), капусту (33%); на Поліссі – капусту (14%), столовий буряк (21%), моркву (17%).
Незважаючи на значні обсяги міжрегіонального обміну продукцією, значна різниця у рівнях овочевого забезпечення населення України залишається.
Ріст великих міст і промислових центрів та збільшення чисельності міського населення зумовили формування приміських зон по вирощуванню овочів. їх завдання – рівномірніше постачання населенню свіжих овочів місцевого виробництва й постійне завезення малотранспортабельної продукції (свіже молоко, овочі, рання картопля, плоди та ягоди). У приміських господарствах є реальні можливості для використання теплових відходів промисловості для обігрівання теплиць і парників, шо сприяє підвищенню рівня рентабельності виробництва овочів. Вони реалізують продукцію за прямими зв'язками з магазинами, мають свої торгівельні точки. Поряд з вирощуванням овочів у відкритому грунті тут велику питому вагу має захищений грунт. Наявність ринків збуту стимулює нарощування виробництва малотранспортабельної овочевої продукції та тієї, що швидко псується, у приміських зонах.
В Україні для вирішення продовольчої проблеми необхідно збільшити виробництво овочів і розширити їх асортимент, а також збільшити реалізацію продукції в зимовий та весняний періоди. У південних районах країни доцільний розвиток спеціалізованих сільськогосподарських підприємств і господарств населення, створення агропромислових об'єднань по виробництву та переробці овочевої продукції, що перетворить південні райони в основну базу постачання населення країни овочевою продукцією.
Овочівництво як галузь сільськогосподарського виробництва характеризується вирощуванням великої кількості овочевих культур, структура яких у різних районах неоднакова. Економічна ефективність виробництва овочів визначається як у цілому, так і по окремих її видах з використанням натуральних і вартісних показників: урожайності, затрат праці на 1 ц продукції, собівартості, ціни реалізації, валового доходу і прибутку на 1 ц продукції та на 1 га посіву, рівня рентабельності.
Про показники економічної ефективності овочів відкритого грунту свідчать дані табл. 15.4.
Урожайність овочевих культур за останні роки в Україні у сільськогосподарських підприємствах становила 200-280 ц/га, в тому числі капусти всіх видів – понад 290 ц/га, помідорів – 200-280 ц/га, буряків столових – більше 300 ц/га. На середню врожайність овочів впливає структура посівів овочевих культур. Найвищої їх урожайності досягають підприємства Полісся (в середньому більше 200 ц/га), дещо меншої Лісостепу (185 ц/га) і ще меншої Степу (136 ц/га). Справа в тому, що на Поліссі і частково в Лісостепу в структурі овочевих культур переважають урожайніші культури (капуста, столові буряки, морква), а в степовій зоні, навпаки, менш урожайні (огірки, помідори, перець, баклажани).
Таблиця 15.4
Економічна ефективність виробництва овочів відкритого грунту в сільськогосподарських підприємствах
| Показник | 2010 р. | 2011 р. | 2012 р. | 2013 р. | 2014 р.[2] |
| Урожайність, ц/га | 207 | 280 | 273 | 281 | 322 |
| Собівартість 1 ц, грн. | 105,48 | 203,56 | 88,34 | 107,96 | 111,47 |
| Ціна реалізації 1 ц, грн. | 130,25 | 220,75 | 82,36 | 115,52 | 130,10 |
| Прибуток, збиток (-) на 1 ц овочів, грн | 24,77 | 17,19 | -5,98 | 7,56 | 18,63 |
| Рівень рентабельності, % | 23,5 | 8.4 | -6,8 | 7,0 | 16,7 |
Овочі належать до трудомістких культур. Особливо трудомістким є вирощування помідорів, огірків, моркви. Трудомісткість вирощування овочів у 20 разів перевищує затрати праці на вирощування зернових культур і у 1,5 рази – картоплі. Як специфічна галузь виробництва, овочівництво потребує високого рівня забезпеченості робочою силою. Водночас в овочівництві як і в інших галузях рослинництва, не спостерігається значного підвищення продуктивності праці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економіка виробництва овочів“ на сторінці 1. Приємного читання.
