І, нарешті, холдинги можуть фінансувати збиткові на початковому етапі дочірні компанії, забезпечуючи їх новими технологіями не тільки здійснення виробництва, але й технологіями ефективного постачання необхідними матеріалами і реалізації готової продукції.
Консорціум – це тимчасові статутні об'єднання, форма господарювання, заснована на кооперації аграрних і промислових підприємств, а також банків з можливою участю в спільній діяльності підприємств та організацій інших галузей – будівельних, торгових, наукових тощо. Консорціуми створюються на добровільній основі об'єднанням на кооперативних засадах вільних матеріальних і фінансових ресурсів засновників з метою одержання додаткового прибутку на вкладений ними капітал. Всі учасники консорціуму є рівноправними партнерами. Вони в однаковій мірі зацікавлені в ефективному функціонуванні спільного підприємства, оскільки, чим більше буде одержано прибутку, тим більше буде його розподілено на вкладений кожним учасником капітал. При створенні консорціуму його статутний фонд формується за рахунок дольових внесків засновників, причому вони можуть бути представлені як грошовими, так і матеріальними ресурсами. Консорціуми можуть створюватись як самостійні підприємства з правом або без права юридичної особи. У першому випадку вони перебувають на самостійному балансі, здійснюють діяльність на умовах самоокупності і самофінансування, не несуть відповідальності за зобов'язаннями засновників. Як самостійні підрозділи ці формування доцільно створювати, якщо вони мають великий статутний фонд, ведуть виробництво у великих масштабах з досить високим рівнем ефективності.
Важливою перевагою консорціумів є демократичний характер управління ними. Вищим органом управління консорціуму є рада засновників, яка формується з керівників підприємств-учасників, а також провідних спеціалістів в галузі агропромислового виробництва. На раді обирається його голова, який може одночасно бути директором агроконсорціуму.
Концерн – статутне об'єднання підприємств, наукових організацій, банків тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств. Концерни, як і холдинги, часто об'єднують підприємства різних галузей промисловості, сільського господарства, банки, торгові установи, транспорт та ін. Всі підприємства, що входять у концерн, звичайно зберігають формальну самостійність, але пов'язані між собою відносинами фінансової залежності, системою участі й управління.
На відміну від холдингової компанії, що, як правило, здійснює лише управлінські і контролюючі дії над своїми дочірніми компаніями, концерни мають власні виробничі потужності, на оптимізацію роботи яких спрямована робота дочірніх компаній.
Створення концернів в Україні має певні передумови. За останні роки в населення України сформувався стійкий попит на нові групи продуктів харчування: йогурти, легке масло (без холестерину), різноманітні напівфабрикати у зручній упаковці для швидкого приготування та ін. Це повертає виробника обличчям до споживача і стимулює його до збільшення асортименту товарів, формування закінчених циклів виробництва, підвищення якості сировини та її переробки, зручності розфасовки й інших методів залучення споживача.
Вихід українського виробника на цей ринок пов'язаний із великими витратами на нове обладнання, забезпеченням якісної сировинної бази, налагодженням системи збуту продукції. Вирішити більшість цих проблем можна шляхом створення агропромислових концернів.
Концерн в умовах України, на відміну від холдингових компаній, що працюють в широкому спектрі ринків, частіше зосереджується на виробництві і реалізації однієї групи продуктів (наприклад, продуктів масложирової, м'ясної, молочної, хмелевої й інших галузей).
Такий агропромисловий концерн контролює повний життєвий цикл своєї продукції – від наукових розробок, виробництва сільськогосподарської сировини, закупівлі матеріалів до реалізації кінцевої продукції. Тобто, складовою частиною концерну незмінно виступає мережа торговельно-закупівельних підприємств, що забезпечують мінімізацію втрат при купівлі сировини для всіх підприємств концерну й ефективну реалізацію продукції' концерну. Концерн має можливість розробки власних торгових марок, під якими реалізується продукція підприємств, що входять у концерн, і самостійно неспроможних мати власну торгову марку.
Державне підприємство засноване на державній, загальнодержавній або комунальній власності. Підприємство створюється згідно з рішенням власника майна чи уповноваженого ним органу.
Засоби виробництва і вироблена ним продукція є державною власністю і належить підприємству на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління майном, підприємство володіє та користується зазначеним майном. Особливості розпорядження майном зазначені в його статуті.
Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на підставі поєднання прав власника і трудового колективу. Органами управління є міністерство та інші органи виконавчої влади.
Державне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном (крім основних фондів).
Державні підприємства мають право вступати до асоціацій, консорціумів, концернів та інших об'єднань за погодженням з Кабінетом Міністрів.
Спільне підприємство – це підприємство, що базується на спільній власності українського та іноземного учасника з метою одержання прибутку. Підприємницька діяльність з участю іноземних партнерів спрямована на залучення іноземного капіталу в економіку країни, одержання прогресивних технологій, нової техніки, досконаліших форм організації виробництва; використання управлінського досвіду розвитку підприємництва як способу господарювання; прискорення процесу виходу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки на зовнішній ринок. Спільні підприємства забезпечують вищу ефективність підприємницької діяльності, сприяють підвищенню культури агропромислового виробництва.
Створення спільних підприємств відбувається за такими принципами: сувора відповідність їх виробничого функціонування чинному законодавству; добровільність об'єднання капіталу та інші аспекти підприємницької діяльності, свобода вибору підприємництва (крім певних видів діяльності, для яких необхідна ліцензія); конкуренція та інші риси ринкового середовища; врахування соціально-психологічного фактора – інтересів працівників підприємства, що переходить на партнерські виробничі зв'язки з іноземцями; висока екологічна безпека створюваних спільних підприємств; об'єктивна оцінка внесків у спільне підприємство договірних сторін і переконаність у безумовній вигідності спілкування із зарубіжними інвесторами.
Виробничо-економічна і маркетингова мотивація іноземних партнерів спрямована на скорочення капітальних затрат та зниження ризику при створенні нових потужностей, придбання джерел сировини, розширення діючих виробничих потужностей, використання дешевої робочої сили, створення нових каналі в реалізації продукції та ін.
Засновниками й учасниками СП можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, особи без громадянства, а також міжнародні організації.
СП створюється і діє на підставі законів України, установчого договору та статуту, затверджених його учасниками. Воно самостійно визначає структуру управління, встановлює штат. Вищим керівним органом СП є рада учасників, яка складається з учасників або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів пропорційно до розміру їх часток у статутному фонді підприємства.
Виконавчий орган СП може бути колегіальним (дирекція, яку очолює Генеральний директор) або одноосібним (директор). Членами виконавчого органу можуть бути також учасники СП. Створюється також ревізійна комісія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжгосподарські і агропромислові підприємства, об'єднання“ на сторінці 2. Приємного читання.
