Кожне економічне явище завжди існує в певному середовищі. Це можна сказати і про організацію (підприємство, фірму).
Підприємство, переробляючи ресурси, виробляє продукцію або надає послуги. Товари і послуги потрапляють на ринок, забезпечуючи споживачів відповідною інформацією (властивість товарів, місця продажу, гарантії тощо). На ринку підприємство отримує матеріальні цінності та інформацію (об'єми і темпи продажу, запити та інтереси споживачів, інформацію про товари конкурентів тощо).
Організаційне формування взаємодіє з постачальниками сировини, фінансовими органами (банками, податковими службами, страховими компаніями тощо), рекламними агентствами; вивчає суспільну думку.
У країні, де функціонує підприємство загальна економічна і політична ситуація, відповідний рівень науково-технічних досягнень, культурні й інші традиції є визначальними факторами безпосереднього впливу на процес його діяльності.
Всі перераховані складові являють собою середовище, в якому функціонує підприємство. Для ефективного управління останнім необхідно чітко розуміти дію факторів середовища, вміти не тільки визначати зазначений вплив, але й передбачати його.
Фактори середовища діють як всередині організації, так і зовні.
Оскільки на соціально-економічні процеси, що відбуваються в організації, значною мірою впливає зовнішнє середовище, то вивчення оточуючого середовища є обов'язковою передумовою одержання успіху в будь-якій сфері людської діяльності.
Зовнішнє середовище системи менеджменту – це компоненти макросередовища, інфраструктури регіону та мікросередовища організації, які прямо або опосередковано впливають на стійкість, ефективність та конкурентоспроможність будь-якого організаційно- правового формування. Це сукупність господарських суб'єктів; економічних, суспільних і природних умов; національних та міжнародних інституціональних структур; інших зовнішніх (відносно підприємства) умов та чинників, що діють у глобальному оточенні.
Макро- і мікросередовище менеджменту та його складові
Зовнішнє середовище складається з елементів, які знаходяться за межами підприємства, проте мають можливості впливати на нього.
Воно може бути поділено на дві основні частини – загальне зовнішнє середовище, яке визначають як макросередовище (середовище непрямого або опосередкованого впливу на підприємство) і конкурентне зовнішнє середовище, яке визначають як мікросередовище (середовище прямого впливу на підприємство).
Мікросередовище включає специфічні зовнішні елементи, з якими організація встановлює і підтримує зв'язок у процесі господарської діяльності, залежить від специфіки товарів та послуг та від місць обраних нею для підприємницької діяльності. Самостійно організація, як правило, не в змозі прямо істотно вплинути на все середовище, але досить успішно може вплинути на окремі фактори мікросередовища.
Ключовими елементами (складовими) мікросередовища, як правило, виступають споживачі і клієнти, конкуренти, постачальники, урядові установи, постачальники трудових ресурсів тощо.
Покупці і клієнти організації (споживачі) – це ті особи й організації, що купують товари і послуги цієї організації, яка, в свою чергу, мусить докладати зусиль для того, щоб відповідати інтересам своїх клієнтів. Це досягається за рахунок посилення уваги до сервісу та його якості, пошуку нових видів діяльності, які дали б змогу обслуговувати споживачів і клієнтів краще, ніж будь-хто інший, врахування побажань клієнтів.
Конкуренти – це організації, які або пропонують, або мають здатність запропонувати конкуруючі товари чи послуги.
Постачальники – це ті організації та особи, що постачають ресурси (сировину, продукти та послуги), котрі необхідні підприємству для здійснення діяльності. Практика господарювання свідчить, що краще мати декілька постачальників, щоб зменшити залежність від якогось одного джерела постачання.
Посередники – це фізичні чи юридичні особи, які репрезентують інтереси виробників або споживачів. Основною метою посередницької діяльності є інтеграція економічних інтересів виробників і споживачів.
Пропозиція робочої сили – це працепостачальницькі організації, які включають осіб, що потенційно можуть працювати в певному підприємстві. Здатність організації залучати, мотивувати, зберігати людські ресурси, що необхідні для постачання конкурентоспроможних товарів та послуг, можна віднести до ключових елементів успішної роботи організації.
Урядові установи – це установи, які забезпечують послуги та нагляд за дотриманням законодавства на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях. На місцевому рівні організація взаємодіє з представниками таких організацій, як селищні ради, райдержадміністрація, обласні управління, податкова адміністрація, фінансовий відділ, відділ міліції та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зовнішнє і внутрішнє середовище організаційних систем як об'єктів управління“ на сторінці 1. Приємного читання.
