Пропозиція свіжих овочів на внутрішньому ринку України формується в основному за рахунок вітчизняного виробництва, яке забезпечує 94% товарообороту. Так, основна маса помідорів і цибулі ріпчастої надходить на ринок з господарств різних форм власності Дніпропетровської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей; огірків – з Полтавської, Дніпропетровської, Черкаської та Херсонської областей; капусти – з Львівської, Київської, Житомирської, Харківської областей.
Разом із тим тенденції формування ринку овочів в Україні по імпорту в останні роки дещо збільшився. Основними постачальниками помідорів в Україну є Молдова (42,7%), капусти – Польща (42,6%), цибулі ріпчастої – Китай (30,2%) і Азербайджан (17,8%).
Проблема просування овочевої продукції на зовнішній ринок пов'язана з орієнтацією на світові стандарти якості та норми безпеки продуктів харчування. Основою формування якісної овочевої продукції та продуктів її переробки є стандартизація і сертифікація, розробка та впровадження комплексної системи управління якістю.
На внутрішньому ринку спостерігається тенденція підвищення цін на овочеву продукцію. Моніторинг цін показує, що їх рівень значно відрізняється за регіонами, строками і каналами реалізації продукції.
На овочі спостерігається сезонна циклічність цін – зростання їх із зменшенням запасів на ранні овочі та зниження при збільшенні надходжень на ринок нового врожаю. Створення в Україні оптових плодоовочевих ринків і підприємств оптової торгівлі, розвиток ярмарків, аукціонів та інших структур оптового обороту, які не є суб'єктами торгівельної діяльності, сформують необхідні умови для організації ефективної реалізації овочевої продукції.
Вирішення проблеми задоволення потреб населення в овочах передбачає не тільки певний обсяг їх виробництва, а й рівномірне їх надходження протягом року. Тому в Україні інтенсивно розвивається тепличне овочівництво і розширюються зони вирощування ранніх сортів. В Україні на індустріальній основі створено якісно нову галузь тепличного овочівництва, насамперед у приміських зонах великих міст та промислових центрів, яка пройшла шлях від парникових господарств на біопаливі до тепличних комплексів (зимові блочні теплиці голландського типу) з прогресивними технологіями вирощування (гідропоніка).
Теплично-парникове господарство України сконцентроване переважно в приміських зонах та спеціалізованих підприємствах. Починаючи з 60-х років XX ст. створені крупні овочеві фабрики і тепличні комбінати навколо Києва, Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси та інших міст України.
Овочівництво закритого грунту – одна із найбільш складних і трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва.
Економічну ефективність овочівництва закритого грунту визначають за виходом овочів в кг з 1 м кв. – затратами праці на 1 ц продукції, собівартістю 1 ц овочів, прибутком на 1 ц овочів та 1 м кв. площі, рівнем рентабельності.
Забезпечення попиту населення України на овочі протягом року і в широкому асортименті потребує розвитку та раціонального співвідношення овочівництва відкритого і закритого грунту. Основа постачання населенню свіжих овочів у зимовий період – це виробництво їх у захищеному ґрунті, а також раціональне використання потужностей по зберіганню продукції овочівництва. Для вирішення цих завдань необхідно збудувати сховища з автоматичним регулюванням клімату і повною механізацією технологічних процесів.
Тема 16. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА ПЛОДІВ, ЯГІД ВИНОГРАДУ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Рогач С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економіка виробництва овочів“ на сторінці 2. Приємного читання.
