Після цього керівництво повинно проаналізувати внутрішній потенціал підприємства для того, щоб виявити його сильні й слабкі сторони. Зазвичай рекомендується аналіз, оцінка та обгрунтування таких функціональних зон підприємства: маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, культура та імідж підприємства. Таким чином, результатом діагностичного етапу є перелік майбутніх загроз і можливостей в зовнішньому оточенні, а також сильних і слабких сторін підприємства у внутрішньому. Як наслідок – перед керівництвом виникає питання: чи зможуть реалізуватися місія підприємства та його конкретні цілі при існуючій стратегії в умовах оточення і розвитку підприємства, які прогнозуються в майбутньому. Усвідомлення того, що застосування
існуючої стратегії в майбутньому не дозволить більше досягати поставлених цілей, дає картину "стратегічних прогалин".
Наступним етапом стратегічного планування є аналіз життєвого циклу продукту та експериментальних кривих. Після чого керівництво повинно проаналізувати останні. Концепція використання експериментальних кривих (кривих досвіду) виходить з того, що витрати на одиницю продукції значно знижуються зі збільшенням кількості продукції (обсягу виробництва та поставки). Причина цього полягає в економії на масштабах виробництва, а також у тому, що зі збільшенням кількості продукції росте і набутий досвід з усунення помилок та раціоналізації виробничих процесів.
Із концепцій життєвого циклу продукту і експериментальних кривих витікають такі стратегічні вимоги: – збалансоване поєднання продуктів, які знаходяться в різних фазах життєвого циклу; – розширення ринкової частки, оскільки це дозволить збільшити обсяг виробництва і рухатись вниз по експериментальній кривій.
Обидві вимоги враховуються на наступному етапі стратегічного планування – при визначенні "стратегічних полів бізнесу" та формуванні "портфеля стратегій".
Портфель – це сукупність напрямків бізнесу або група господарських підрозділів. Концепція "портфеля" виходить з того, що підприємство протягом довгого часу є життєздатним і прибутковим у тому випадку, якщо його "поля бізнесу" у фінансовому відношенні залишаються збалансованими.
"Стратегічні поля бізнесу" виділяються за критеріями очікуваного темпу росту ринку (попиту) і ринкової частки.
На наступному етапі стратегічного планування для кожного із полів бізнесу, відповідно до концепції "портфеля", вибираються стратегії, тобто визначається стратегія кожного поля бізнесу та, відповідно, формується "портфель стратегій".
Заключним етапом стратегічного планування є стратегічне планування структури підприємства. На підставі планування полів бізнесу, виробничої програми і потенціалу фірми встановлюються довгострокові, відносно стабільні елементи: система управління; організаційна структура; розміщення підприємства; зв'язки підприємства; правові форми; стиль управління.
Таким чином, змістовним результатом стратегічного планування є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання організаційних формувань, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності тощо.
Сучасний темп зміни і збільшення знань настільки великий, що стратегічне планування є єдиним засобом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на тривалий термін. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної цілі усередині організації.
Методи стратегічного планування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і підприємництво, менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Процес стратегічного менеджменту, його особливості“ на сторінці 3. Приємного читання.
