Перш за все, у фінансовій структурі країни сьогодні є чисельні взаємопов'язані негативні явища й процеси. Серед них можна назвати: жорстка політика доходів; монетарна політика держави; зниження інвестиційного і споживчого попиту; уповільнення кредитної динаміки; уповільнення динаміки доходів; зростання неплатежів по кредитах; зниження темпів економічного зростання.
Спостерігається також взаємозв'язок між цими процесами, які підсилюються і розвиваються завдяки взаємодії між собою. Подальше розгортання цього ланцюжка загрожує лавиноподібним наростанням незбалансованості валютно-фінансової системи національної економіки. Також не слід забувати про фінансову кризу. Ситуація, що складається після неї в світі, серйозно погіршує зовнішні аспекти функціонування вітчизняної економіки.
Серед негативних зовнішніх чинників можна виділити: різке збільшення цін на енергоносії; зменшення експорту товарів і послуг; зниження внутрішнього попиту на товари українського експортного ринку; зниження кредитних рейтингів України на світовому ринку та всередині держави; уповільнення економічного зростання тощо.
Це може призвести до зменшення динаміки доходів господарських суб'єктів, що сприятиме підвищенню кредитних ризиків у банківській системі, оскільки платіжна спроможність боржників і так є досить низькою і не може зростати через існуючі умови економічної ситуації.
На даний момент для того, щоб прискорити динаміку економіки України, дієвим засобом може стати девальвація національної валюти. Традиційно це має відновлювати економічну активність, підвищуючи цінову конкурентну спроможність національних товаровиробників на внутрішньому та зовнішньому ринках. Також дієвими можуть бути широкі інвестиції в національну економіку, впровадження надсучасних технологій, покращення якості українських товарів і продуктивності праці робітників. Не найменшу роль тут відіграватиме стимулювання споживання вітчизняних товарів і звуження імпорту.
При здійсненні антикризової політики відродження економіки України на сучасному етапі слід ураховувати низку імперативів:
• підтримка відносно високих темпів економічного зростання, від чого критично залежить стабільність банківського сектору і фіскальної сфери, а також фінансова забезпеченість соціальної політики держави;
• недопущення зниження добробуту населення, що негативно впливає на стан внутрішнього попиту;
• підтримка в прийнятних межах платіжного балансу країни, який визначає стабільність національної валюти, що важливо в контексті високого співвідношення зовнішньоторговельного обороту та ВВП а також значної залежності від світових ринків капіталу – це обмежує застосування курсових важелів та інструментів лібералізації імпорту.
Важливу роль у функціонуванні національної моделі та системи регулювання економіки відіграє правовий чинник. Він включає систему права, що діє в країні, національні засади і традиції, насамперед, у сфері економіки й судочинства.
Основна відмінність між промислово розвинутими країнами полягає в тому, що Німеччина, Франція і Японія є країнами статутного права, а США і Великобританія – країнами прецедентного права. Це означає, що при розгляді справ суди будь-якої інстанції у першому випадку керуються існуючими законами й іншими нормативно- правовими документами, а в другому – рішеннями, прийнятими раніше по аналогічних справах судами рівної або вищої інстанції. Специфіка національного законодавства в США і Великій Британії визначає особливості роботи юристів і адвокатів, чий дохід напряму залежить від кількості справ та їх результату. Система права, по суті, матеріально стимулює збільшення кількості судових розглядів із будь-яких питань, у тому числі й економічних. Тоді як у педантичній Німеччині будь-який конфлікт як порушення встановленого порядку є чимось надзвичайним. У Франції підприємства вкрай рідко доводять справу до суду, оскільки розголос негативних сторін їх діяльності неминуче призведе до погіршення ділової репутації. В Японії судовий розгляд узагалі вважається ганьбою.
В Україні ж абсолютно протилежна ситуація. В нашій державі судова система використовується сьогодні не тільки для захисту своїх законних прав та інтересів, а ще, на жаль, і для легалізації незаконних дій. В першу чергу маються на увазі численні акції із протиправного поглинання та захоплення підприємств, в основі яких часто лежать судові рішення.
Висновок із зазначеного такий: конформістський шлях взаємних консультацій і конструктивної співпраці в будь-якій сфері діяльності закладений як у національному законодавстві Німеччини, Франції та Японії так і в національній психології, звичаях і самосвідомості населення цих країн. І на противагу цьому, у США та Великобританії, а також і в нашій державі, численні судові розгляди неминучі, що веде до нераціонального використання ресурсів, робочого часу і нехтування доброю діловою репутацією.
Соціальний чинник відображає ставлення держави до своїх громадян, характеризує його гуманність і увагу до інтересів людини. Зокрема, йдеться про вплив економічної системи на суспільство у формі таких наслідків як рівень безробіття, диспропорція в доходах, а також соціальні функції держави, що реалізуються через систему соціального забезпечення: охорону здоров'я, освіту, страхування тощо. Соціальний чинник як комплексна складова, що включає економічні, політичні, психологічні компоненти, відіграє значну роль у формуванні моделі державного регулювання і є предметом постійних суперечок і дискусій серед політиків і науковців.
Слід зазначити, що у сфері охорони здоров'я, освіти, тобто в тих галузях, які переважно контрольовані й фінансуються державою, у Німеччині, Сполучених Штатах і Канаді домінує ринковий підхід. Система фінансування американської охорони здоров'я приватними страховими компаніями часто піддається критиці. Разом із тим у Німеччині, за рахунок концентрації купівельної спроможності в руках асоціацій медичних страхувальників, вдається підтримувати порівняно низький рівень тарифів за медичне обслуговування [6, с. 19].
Україну за даним критерієм важко віднести до будь-якої відомої моделі державного управління. Однак залучення позитивного світового досвіду, безумовно, сприяло б розвитку цієї сфери.
Окрім згаданих чинників, які є орієнтирами для формування національної моделі та системи державного управління економічною політикою, можна також виділити ряд чинників, які умовно віднесемо до групи додаткових.
Зокрема, це історичний чинник. Історія становлення інституту державної економічної політики значною мірою повторює історію її державотворення.
Географічний чинник. Територіальне розміщення держави має безумовний вплив на розвиток тих або інших галузей господарства. Наприклад, завдяки своєму географічному положенню та розмірам Україна є державою, яка одночасно належить до декількох регіонів: Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Чорноморського, що надає їй значні можливості для створення міжнародних транспортних коридорів. Поєднання історичного та географічного чинників дало б можливість відновити давні торговельні шляхи, які перетинали Україну ("Шовковий шлях", "Із варяг у греки").
Психологічний чинник є віддзеркаленням національної психології, яка, в свою чергу, є частиною національної самосвідомості. Реалізація даних особливостей в економіці якнайкраще виражається у системі менеджменту, що склалася на підприємстві: централізації влади і делегуванні повноважень, найму та звільнення, системі мотивації, співвідношенні колективного й особистого. Усі перелічені компоненти формують специфіку ринку праці в рамках певної моделі регулювання. Так, на американських або британських підприємствах наголошується на стабільності кадрового складу, тоді як у Франції кожен п'ятий найманий робітник працює за тимчасовим контрактом або на умовах неповної зайнятості. Та й система довічного найму в Японії часто критикується за недостатню ефективність, коли "економічна психологія" - прагнення зберегти всі робочі місця - йде врозріз із економічною логікою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ“ на сторінці 3. Приємного читання.
