ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

Державне управління в економічній сфері

Для прикладу візьмемо ті розвинуті країни, які є лідерами пост- кризового відновлення. Як зазначив радник, на той час, Міністра економіки і технологій Німеччини В. Шеремет [3], позитивну динаміку ВВП Німеччини обумовлять 6 груп антикризових заходів, які задіяв уряд у боротьбі з економічною кризою:

• кредитування реального сектора економіки під державні гарантії (політичний чинник);

• додаткове державне замовлення на продукцію промислових підприємств (конкурентний чинник);

• підтримка платоспроможного попиту населення за рахунок зниження податків і відрахувань (передбачено підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходу та зниження ввізного мита, було запроваджено також податкову знижку родинам із дітьми, зменшилися відрахування на медичне і пенсійне страхування). Збільшено соціальну допомогу на дітей багатодітним сім'ям (економічний чинник);

• забезпечення зайнятості населення, державні інвестиції в науково- дослідну діяльність (політичний чинник);

• прийняття закону про стабілізацію фінансового ринку, яким було передбачено перехід від ситуативних рішень до системної санації фінансових установ. Держава виділила 400 млрд євро для гарантій за міжбанківськими кредитами, для рекапіталізаційних заходів до фонду стабілізації направлялося 80 млрд євро щороку (політичний чинник);

• стимулювання німецького автопрому – стратегічної галузі економіки (конкурентний чинник).

Одним із найефективніших пунктів німецької та французької антикризових програм стала підтримка автомобілебудування як найбільш постраждалої галузі (конкурентний чинник). У результаті продажі найбільшого в Європі виробника автомобілів, компанії Volkswagen, почали зростати вже при перших проявах пост- кризового оздоровлення (2-3 квартал 2009 року) [4, 147].

Іншим фактором відновлення німецької економіки став план підтримки робітників, прийнятий для уникнення масових звільнень (політичний чинник). Він допоміг зберегти 400 тис. робочих місць. Компанії замість звільнень фахівців скорочували робочий тиждень (до травня 2009 року 1,4 млн осіб працювали неповний робочий день). При цьому держава відшкодовувала підприємствам частину зарплат незвільнених працівників. Така програма коштувала Німеччині 6 млрд євро, натомість у червні 2009 року безробіття зменшилося на 0,1 % (до 8,1 %) порівняно з попереднім місяцем.

Державні програми Німеччини і Франції продемонстрували свою успішність швидше за плани інших розвинутих економік, оскільки фінансовий сектор цих країн за до кризових часів розвивався значно консервативніше. Німецькі та французькі комерційні банки, на відміну від, британських, були значно менше залучені до спекулятивних операцій і купівлі похідних цінних паперів. Великобританія, з її дуже значним фінансовим сектором, так само як і США, опинилася в центрі фінансової кризи. На порятунок банківської системи Великобританії було витрачено понад 1,5 трлн фунтів, тобто набагато більше, ніж у Німеччині та Франції разом узятих.

Проте особливих успіхів у подоланні фінансової кризи досягли Азіатські країни. У II кварталі 2009 року ВВП Китаю зріс на I6,5% порівняно із І кварталом 2009 року, Південної Кореї - майже на 10%, Сінгапуру – на 21 %, Індонезії - на 5%. Пожвавлення виробництва вражає ще більші:. Сукупний обсяг виробництва азіатських економік, що розвиваються, у 2009 році розширився на 36 % у порівнянні з попереднім роком. У Barclays Capital стверджують, що Азія стала єдиним регіоном, де випуск товарів досяг докризових показників. Позитивну роль у цьому відіграла економіка Китаю, яка і підтримала всі економіки даного регіону, зокрема японську. ВВП Японії додав у II кварталі 0,9 % порівняно із попереднім кварталом [5, 156].

На думку експертів, Китай продемонстрував найбільш ефективну політику збалансованості політичного, конкурентного й економічного чинників під час формування механізмів державної економічної політики виходу із глобальної фінансової кризи.

Основними заходами КНР для подолання фінансової кризи були:

По-перше, Китай інвестував близько 150 млрд дол. у житлове будівництво, іпотеку й інфраструктури! проекти (економічний чинник).

По-друге, Китай скорочує та модернізує податкову систему, знижує процентні ставки й резервні вимоги до банківської системи (політичний чинник).

По-третє, реструктуризує кредитні зобов'язання тих промислових підприємств, які зіштовхнулися з падінням попиту на свою продукцію на світовому ринку, зокрема, сталеливарні й автомобілебудівні компанії (економічний чинник).

Окрім того, щоб пом'якшити наслідки кризи для населення, уряд КНР мав наміри вкласти значні кошти в розвиток безплатної освіти та протягом 3-х років забезпечувати безоплатними медичними послугами все населення країни.

Успіхи Китаю можна обгрунтувати двома чинниками: на перше місце слід поставити дешеву робочу силу. Використовуючи цей фактор, у Китаї за останні роки було побудовано 55 тис. км експрес-веїв. Сьогодні лише декілька країн світу мають транспортні артерії такого високого рівня. У КНР прокладено першу в світі гірську залізничну трасу Шанхай-Тибет, частина якої проходить на висоті 5 тис. м над рівнем моря, тому пасажири користуються кисневими масками. У Шанхаї побудовано найвищу в світі телевежу, споруджується одна з найбільших у світі гребель на Янцзи довжиною 2 км тощо. Ці приклади надзвичайно затратні в частині робочої сили, і ці унікальні проекти було успішно реалізовано саме завдяки вищезгаданим моментам. Протягом довгого часу швидке економічне зростання забезпечувалося застарілими засобами, які вже не відповідають сучасним тенденціям і викликам. Головний недолік полягає у надзвичайно уповільненому технологічному, а головне - соціальному прогресі. Інакше кажучи, якість життя китайців не змінювалась і була парадоксально низькою в умовах гіпервисоких темпів розвитку економіки.

Другу групу чинників об'єднує виважена економічна політика держави. Так, намагаючись протистояти поширенню негативних явищ у китайській економіці в період кризи, уряд ухвалив рішення щодо виділення до кінця 2010 року 4 трлн юанів (586 млрд дол. США, або приблизно 7 % щорічного ВВП країни) для розширення внутрішнього попиту і стимулювання стабільного зростання національної економіки. Перш за все, це яскраво характеризує перехід від екстенсивних методів розвитку до інтенсивних і означає, що Китай буде застосовувати інноваційну модель розвитку суспільства, в основу якого покладено розвиток національної культури. Саме із ним керівництво країни пов'язує відродження і процвітання китайської нації. Тут реалізувався психологічний чинник, суть якого буде розглянуто пізніше.

Позитивний досвід розвинутих країн у подоланні негативних явищ в економіці у період світової кризи є цінним для формування вітчизняної моделі державної економічної політики у складних умовах сьогодення. Прояви світової фінансової кризи і внутрішні суперечності формують низку складних довгострокових викликів, які вимагають кваліфікованої реакції з боку національної економічної політики. До них експерти [363] відносять наступні:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ
  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5