Державне управління ринком інтелектуальної продукції

Державне управління в економічній сфері

3. Інноваційно-активний сценарій. Він, по суті, є інвестиційно- активним і характеризується прискореним нарощуванням інвестицій у наукомісткий сектор економіки. З огляду на темпи старіння основних виробничих фондів, даний сценарій заснований на концепції різкого оновлення основного капіталу. Вирішальну роль у втіленні в життя цієї концепції має відіграти існуючий високотехнологічний потенціал країни. Ефективне впровадження сучасних вітчизняних розробок дасть змогу частково задовольнити зростання попиту на конкурентоспроможну продукцію машинобудування.

У випадку реалізації третього сценарію будуть створені умови для нарощування науково-технічного потенціалу України. Зростуть як можливості державної підтримки науки (перш за все фундаментальної), так і попит на дослідження і розробки з боку приватних промислових підприємств. У перспективі збільшуватиметься обсяг замовлень на прикладні дослідження, що створюють довгострокові технологічні заділи в промисловості.

Аналіз трьох можливих сценаріїв економічного розвитку дозволяє зробити висновок, що лише інвестиційно-активний розвиток України допоможе зберегти та примножити її існуючий інноваційний потенціал і вийти на світовий ринок із новими високотехнологічними продуктами. В умовах обмеженості ресурсів як держави, так і приватного бізнесу, неможливим є здійснення якісного прориву за багатьма напрямами науково-технічної сфери. Як свідчить аналіз зарубіжного досвіду, одним із найважливіших стимулюючих факторів інноваційної діяльності є особливий режим оподаткування.

Іншим напрямом стосовно удосконалення системи пільгового оподаткування може стати надання преференцій зі сплати ПДВ не лише державним структурам, а й приватним інноваційно активним підприємствам. Водночас, в умовах сучасної економічної ситуації, після впровадження в країні пільгових схем, зростає також і ризик недобросовісного використання цієї законодавчої норми для ухилення від сплати податків. У цій ситуації може допомогти система розподілу пільг, за якої компанія має сама заявляти про інноваційний характер своєї діяльності та надавати податковим органам відповідні докази.

В умовах, що склалися, найважливішим чинником стабілізації та подальшого економічного зростання є дієва державна економічна політика. У першу чергу вона має бути спрямована на збереження вже існуючої системи наукових шкіл і підтримку освіти як бази для розвитку інноваційної економіки. Крім того, потрібні розвиток інноваційної інфраструктури в країні й організація ефективної взаємодії між усіма елементами національної інноваційної системи. Це можливо лише при формуванні адекватної правової бази, у тому числі в сфері торгівлі інтелектуальною власністю, і при значному збільшенні коштів, які будуть спрямовані на розвиток науки й інноваційної діяльності.

Важливою умовою для розвитку національної економіки є вихід вітчизняних підприємств на світовий ринок високих технологій. Цьому має сприяти гнучка зовнішньоекономічна політика, спрямована на підтримку високотехнологічних галузей, у тому числі після приєднання України до СОТ. Без цілеспрямованої послідовної державної політики та стимулювання приватного бізнесу у сфері інноваційної діяльності неможливо досягти докорінного прориву в підвищенні конкурентної спроможності вітчизняного високотехнологічного виробництва.

При цьому невід'ємною складовою частиною інвестиційного розширення є забезпечення прав інтелектуальної власності, на що спрямована укладена в рамках СОТ Угода про торговельні аспекти інтелектуальної власності. їх забезпечення по суті є передумовою не лише припливу фінансових капіталів, а й зміцнення інтелектуального капіталу, а отже - конкурентоспроможності країни. У цьому ракурсі варто зазначити, що міжнародні правила із захисту інтелектуальної власності визначають рамки політики країни у сфері вироблення, передачі та впровадження технологій. Дотримання визначених правил слугує позитивним чинником для інвестиційних рішень стосовно входження в ту чи іншу країну.

Сучасний світ характеризується високим рівнем інвестиційних потоків, які стають визначальними чинниками економічного розвитку. Інвестиційна активність нерозривно пов'язана з інноваційною діяльністю, створенням глобальної інвестиційно-інноваційної мережі. Україна поки не розглядається іноземними інвесторами як потенційний кандидат на розміщення в ній великих інвестиційних або інфраструктурних проектів, що консервує відставання від успішних країн Європи, унеможливлює підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Виходячи із таких міркувань, основними завданнями державної інноваційної і науково-технічної політики сучасного періоду є визначення й реалізація пріоритетних напрямів розвитку інноваційної та науково- технічної сфери. Такі пріоритети зазвичай реалізуються у вигляді програм і проектів створення, освоєння та впровадження технологій, проведення фундаментальних досліджень і міжнародної співпраці.

Питання інноваційної політики займають центральне місце в економічній концепції урядів найбільших світових держав. Емпіричні дослідження показали, що 1 % вкладень в НДДКР призводить до росту продуктивності в промисловості від 0,13 % до 0,44 % [21] залежно від економічної ситуації (з точки зору впливу змін в країні на глобальні економічні показники), джерел реалізації досліджень (приватні місцеві компанії, іноземні корпорації або державний сектор). У цьому контексті особливої актуальності набувають критерії оцінки ефективності інноваційної політики.

Найбільш відомими громадськими інститутами, які займаються питаннями оцінки інноваційної політики є Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та Світовий Банк. Методика ОЕСР заснована на згрупуванні 28 критеріїв ефективності інноваційної політики за 4-ма напрямами (кадровий потенціал, структура фінансування, міра поширення інформаційних технологій, рівень комерціалізації технологій.

Світовий Банк в якості критеріїв оцінки використовує 80 показників [22], об'єднаних за 4-ма групами (економічний режим, людський потенціал, інформаційна інфраструктура, міра поширення інновацій). Експертами вводяться нові змінні з варіаціями від 0 до 10, що відповідають кожному початковому параметру (0 – мінімальне значення, 10 – максимальне). Для кожної групи виводиться власний показник, а композитний індекс "економіки знань" (knowledge economy index) є середнє арифметичне з вищезгаданих 4-х групових параметрів.

В окремих країнах існують специфічні показники інноваційного та наукового прогресу. Найбільш відомим та поширеним вважається європейський інноваційний індекс. В його основу покладена система показників науково-технічного розвитку. Дана система - Європейське інноваційне табло (European Innovation Scoreboard), дає найбільш об'єктивну оцінку ступеня науково-технічного розвитку держав ЄС.

Водночас, в ЄІТ передбачені інші показники для найбільш різноманітних сфер, зокрема, забезпечення прав інтелектуальної власності. Це дозволяє чітко бачити вплив об'єктів інтелектуальної власності на процеси розвитку інноваційної сфери країн Євросоюзу.

Основною ціллю ЄІТ є вироблення ефективної стратегії ЄЄ на основі дослідження показників конкретних країн. Стратегія передбачає узгоджений поступальний розвиток Європи як цілісного утворення. Вона спрямована на інтеграцію міжнародного наукового співтовариства та інституцій з використанням найбільш різноманітних форм і методів. На підставі проведених досліджень надається практична підтримка державам, показники яких залишаються на низькому рівні. Така підтримка має форму спеціальних програм співробітництва, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів ЄЄ та з різноманітних фондів, наприклад, Структурного.

Для вимірювання показника інноваційної активності найчастіше використовується індекс інноваційної активності ЮНКТАД, який включає в себе два головних параметра: інноваційну активність вимірює індекс технологічної активності; кваліфікацію вимірює індекс людського капіталу. Компоненти і змінні, складові індексу інноваційної активності ЮНКТАД наведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 Компоненти індексу інноваційної активності ЮНКТАД

ІндексКомпонентиВагомість
Індекс технологічної активностіЧисельність зайнятих в НДДКР на 1 млн населення. · Кількість виданих патентів на 1 млн населення Наукові публікації на І млн населення.Всі три компоненти мають рівну вагомість
Індекс людського капіталуЧисельність осіб, що закінчили середню школу, у % до даної вікової групи. · Чисельність осіб, що здобули середню професійну освіту, у % до даної вікової групи. Чисельність осіб, що здобули вищу професійну освіту, у % до даної вікової групиВагоме значення -1 Вагоме значення -* 2 Вагоме значення - 3
Індекс інноваційної активності ЮНКТАДІндекс технологічної активності. Індекс людського капіталу.Обидва індекси мають рівну вагомість

Джерело: Розроблено автором за [25].

Всі три компоненти індексу технологічної активності мають однакову вагомість, тоді як складовим індексу людського капіталу притаманна різна вагомість, щоб відобразити велику значущість освіти, кваліфікації та вмінь вищого рівня для створення нових знань.

Враховуючи європейський досвід застосування комплексного індикатора інноваційного розвитку, запропонуємо власне бачення системи національних індикаторів інноваційної активності розвитку національної інноваційної системи (НІС) України (табл. 4.3).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління ринком інтелектуальної продукції“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції
  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5