Державне управління ринком сировинних товарів

Державне управління в економічній сфері

Також значною мірою на соціально-економічне становище України впливає імпортна політика держави. Як уже зазначалося, із 2005 року темпи приросту обсягів імпорту почали перевищувати темпи приросту обсягів експорту, що зумовило підвищення імпортозалежності України.

У товарній структурі імпорту (Додаток Ж) у 2004 році основну частку займали мінеральні продукти - 37,4 % (в тому числі енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки - 35,04 %, включаючи сиру нафту -16,7 %, природний газ -12,39 %) [4]. У 2011 р. загальна частка мінеральних продуктів у структурі імпорту становила 36,4%, у 2012 р. хоча знизилася до 32,5 %, але залишається все ще дуже високою. Отже, основу імпорту складають паливно-енергетичні ресурси, збільшення імпортозалежності за якими створює загрозу енергетичній безпеці України. Незважаючи на це, обсяг експорту енергетичних матеріалів у 2008 р. зріс на 56,2 % порівняно з 2007-м і становив 4,1 млрд дол., що склало 6,1 % загального обсягу експорту. Доцільніше було б використати ці ресурси в Україні, що дозволило б скоротити їх імпорт, обсяг якого замість 22,8 млрд дол. склав би 18,7 млрд дол., а частка в обсязі імпорту знизилася б на 5 %.

Криза в агропромисловому комплексі України та негативні тенденції у розвитку сільського господарства призвели до того, що за наявності одного з найкращих у Європі потенціалів земельних ресурсів імпортозалежність по окремим видам продукції рослинництва у 2007 р. наблизилася до 50 %. Зокрема, по плодах, ягодах, винограду вона становить 64 %, олії - 56,5 % [6]. У 2008 році зріс імпорт продуктів тваринного походження у 2 рази, продуктів рослинного походження - на 70 % порівняно з 2007-м. На їх частку в структурі імпорту припадало 2 та 1,7 % відповідно.

Усе це негативно характеризує імпортну політику країни, оскільки потужність агропромислового комплексу, переробних підприємств, підприємств харчової промисловості відповідає потребам внутрішнього ринку і має необхідний потенціал для їх задоволення. Такі значні обсяги імпорту готових харчових продуктів і сировини для їх виготовлення руйнують відповідні вітчизняні галузі, не дають їм можливості розвиватися та покращувати свою продукцію, приводити її якість до світових стандартів і підвищувати її конкурентоспроможність порівняно з імпортними товарами.

Поступово нарощується імпорт продукції хімічної промисловості. Специфікою хімічної промисловості є те, що Україна має значні запаси сировини для неорганічних продуктів, тоді як сировинна база для виробництва органічних продуктів майже відсутня. Також недостатньо освоєних власних запасів нафти, що позначилося на відсутності сировини для нафтохімічного виробництва, виробництва пластмас і полімерів [7]. Тому вітчизняна хімічна промисловість спеціалізується переважно на виробництві мінеральних добрив, інші види продукції (передусім полімери, пластмаси та вироби із них) виробляються у недостатній кількості, що зумовлює необхідність їх імпорту, а це спричиняє його поступове нарощування. Незважаючи на достатньо розвинуту природно-ресурсну базу, вона залишається енергетично- та сировиннозалежною від Росії. Вирішення проблеми щодо ресурсного забезпечення сприятиме зменшенню імпорту зазначеної продукції та розвитку хімічної промисловості в Україні.

За результатами аналізу можна зробити невтішні для України висновки стосовно високої залежності від зовнішнього економічного середовища, яка проявляється у стримуючому впливі соціально- економічного розвитку країни. Оскільки основу експорту складають сировинні ресурси та низькотехнологічна продукція, виявляється високий рівень залежності від кон'юнктури світового ринку ресурсів, її зміни та коливання, що одразу позначається на результатах зовнішньої торгівлі. Через недостатнє інвестування та відсутність активної інноваційної політики перед вітчизняними підприємствами висунуті суттєві бар'єри виходу із готовою продукцією на світовий ринок через невідповідність її якості світовим стандартам.

Проведені дослідження дозволили визначити основні причини ситуації, що склалася у зовнішньоекономічній політиці України та її високу залежність від зовнішнього середовища, а саме:

• відсутність диверсифікації джерел надходження в країну паливно- енергетичних ресурсів, що зумовлює її високу імпортозалежність та енергетичну небезпеку;

• зниження обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт, що гальмує розробку родовищ і уповільнює нарощування та розвиток природно-ресурсного потенціалу України;

• недостатнє фінансування розвитку реального сектору економіки;

• неефективне і нераціональне видобування і використання основних видів природних ресурсів, зокрема земельних, лісових, мінерально- сировинних;

• висока витратність виробництва більшості видів продукції на вітчизняних підприємствах, яка зумовлена використанням застарілих технологій і обладнання, низькою продуктивністю, що спричиняє неспроможність вітчизняної продукції конкурувати і завойовувати зовнішній ринок, нарощувати експортний потенціал;

• зниження обсягів капітальних інвестицій, у тому числі в основний капітал, негативні структурні зрушення за джерелами їх надходження, нераціональний розподіл серед регіонів і галузей економіки;

• низька конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників, внаслідок якої ринок наповнюється імпортними товарами відповідно до вимог СОТ, що ще більше поглиблює кризову ситуацію в промисловості.

Україна має серйозні потреби у власній мінерально-сировинній базі, наявні темпи відтворення не можуть повністю їх задовольнити. Обсяги досліджень і геологічної розвідки скоротилися в декілька разів через брак коштів. Видобуток перевищує збільшення розвіданих запасів. Найважливіші корисні копалини поступово вичерпуються, а починаючи з 1994 року швидкість приросту запасів нових родовищ значно зменшилася. Таку тенденцію спричинила політика минулого, яка була економічно необгрунтована. Аналізуючи сьогоднішні процеси, стає зрозумілим, що з часом ситуація може лише тільки ускладнитись.

Кількість власної сировини падатиме. В Україну широко імпортуються кольорові та рідкісні метали, магнезит, плавиковий шпат, кокс, а з часом може виникнути потреба у сировині, яка зараз складає експорт - флюси, сірка тощо.

Дослідження останніх років свідчать про можливості суттєво збільшити запаси корисних копалин, відкрити та дослідити їх нові родовища. Рідкоземельні елементи, дорогоцінне каміння, золото, мідь, цинк, літій, тантал, ніобій - це далеко не повний перелік того, що складає перспективний експорт України при достатньому фінансуванні розвідки й оновленні матеріальної бази.

Загальносвітові тенденції, що пов'язані з використанням корисних копалин, визначають наступні фактори щодо зменшення вітчизняної мінерально-сировинної бази:

• 1. Природні мінеральні ресурси є не відновлювальними, значить, це потребує ощадливого використання. Спостерігається занадто інтенсивне їх видобування, переробка та споживання, оскільки наука не стоїть на місці й вимагає нових матеріалів для підтримки технічної революції, що відбувається в усьому світі. Якісна металургія впливає на міцність та довготривалість продукції, що, в свою чергу, дозволяє зменшити видобуток сировини, таким чином економлячи її. Більш ефективні технології переробки, перехід на вторинну сировину, економія ресурсів та енергії, використання синтетичних замінників металу - все це може допомогти зберегти первинні ресурси.

• 2. Загальний обсяг споживання мінеральних ресурсів і продуктів із їх використанням поступово зростає у всьому світі. Так, розвинуті країни, зокрема Японія і США, збільшують інвестування геологічної розвідки як на власній території, так і на територіях інших країн.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління ринком сировинних товарів“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів
  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5