Державне управління ринком сировинних товарів

Державне управління в економічній сфері

Серед країн Європи найбільш вагомими партнерами України щодо імпорту є Німеччина (на частку якої приходиться 7,6 %), Польща та Білорусь із показником 4,6 та 4,2 % відповідно. В той же час частка імпорту з Китаю перевищує частки європейських країн і становила у 2010-му році 7,7 %.

Окрім Російської Федерації головними експортерами українських товарів є Туреччина, до частки якої належить майже 6 % експорту, Італія експортує 4,7 %. Серед інших країн Європи слід відзначити Білорусь із показником 3,7 % експорту товарів з України, Польщу та Німеччину (3,5 та 2,9 %, відповідно).

Структура зовнішньої торгівлі У країни з країнами-партнерами у 2010-2012 pp.

Рис. 4.1. Структура зовнішньої торгівлі У країни з країнами-партнерами у 2010-2012 pp.

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України

Головною метою експортної політики є забезпечення конкурентної спроможності економіки країни і посилення ролі держави на світовому ринку. Аналіз даних стосовно товарної структури експорту показав (Додаток Е), що основну його частку до початку світової фінансово- економічної кризи складали метали недорогоцінні (більше 40 %), серед яких на частку чорних металів припадало 33-37 %. На другому місці знаходяться мінеральні продукти: частка їх експорту в 2004 році становила 13,2 %. Третя позиція належить такій групі товарів, як механічне обладнання: у 2004 і 2008 роках вона була на рівні 9,2-9,5 %, а у 2009-му - зросла до 12,6 %.

Лідерами за обсягами експорту були сировинні ресурси та продукція неповної переробки: недорогоцінні метали та вироби із них (більше 40%), мінеральні продукти (10-13 %), продукти рослинного походження (8-13 %), на сумарну частку яких припадає 60-66 % загального обсягу експорту.

Серед готової продукції найбільшу частку обсягів експорту займали механічне обладнання (9-12 %), транспортні засоби (4-6,2 %), готові харчові продукти (3,5-5,3 %). Усі інші групи товарів мали частку обсягу експорту менше 2 %. Серед них, на жаль, продукція галузей промисловості з високим рівнем доданої вартості, як:

• текстиль і вироби із текстилю: їх частка із 2,7 % у 2004 році знизилася до 1,5-1,8% у 2008-му та 2009-му відповідно (внаслідок низької якості продукції, застарілої матеріально-технічної бази, занепаду галузі як такої);

• приладобудування: у структурі експорту частка продукції займала лише 1,8 %, а у 2009 р. знизилася до 0,7 % (це зумовлено, перш за все, низькою конкурентоспроможністю, використанням старих технологій);

• вироби з деревини: на них припадало 1,2-1,7 % (що зумовлено обмеженістю лісових ресурсів і застарілими технологіями переробки й виробництва);

• галантерейна продукція: у структурі експорту займає лише 0,3-0,4 %.

Слід зауважити, що у 2008 році, порівняно з попередніми роками, суттєво збільшився обсяг експорту сировинних сільськогосподарських культур, зокрема, зерна – майже у 5 разів, насіння олійних культур і плодів - більш як у 2 рази, овочів і коренеплодів - на 15 %. Загалом експорт продуктів рослинного походження зріс більше як у три рази порівняно з 2007 роком.

Зміни у загальній структурі експорту відбулися й у 2010 році. До рівня 2004 року, тобто до 13,1 %, зросла частка експорту мінеральних продуктів, порівняно з 2009-м приріст становив 3,3 %. На 3,4 % зросла частка товарів, що відносяться до групи механічного обладнання, машин і механізмів, електрообладнання та їх частин. 16 % становила частка товарної групи пристроїв для записування або відтворення зображення і звуку. В той же час суттєво (на 5 %) знизилася частка експорту продуктів рослинного походження.

У цілому кризовим для експортної політики України за період 2001-2010 років був саме 2009 рік, коли експорт продукції знизився більш як на 40 %. При цьому найшвидшими темпами скоротилися обсяги експорту продукції хімічної промисловості, шкіряної та хутряної сировини й виробів із них; недорогоцінних металів і виробів із них, транспортних засобів – більш як на 50 %. На 55-60 % зменшилися обсяги експорту мінеральних продуктів, полімерних матеріалів і пластмас, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння і виробів з них.

У 2011-2012 роках експорт зростає у грошовому виразі, що є позитивною тенденцію. У 2011 р. приріст експорту становив 33 %, при цьому майже на 50% порівняно із 2010-м зріс експорт мінеральних продуктів, продукції хімічної промисловості, транспортних засобів; більш як на 30 % - деревини і виробів з деревини, виробів з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння, різних промислових товарів. Позитивним є зростання експорту тваринницької сільськогосподарської продукції на 21,4%, готових продуктів харчування - на 14,3 %; текстилю, взуття, головних уборів, парасольок, механічного обладнання, маси з деревини або інших волокнистих матеріалів; машин і механізмів, в середньому на 17-19 %.

У 2012 році темп росту експорту уповільнився, а його розмір у грошовому виразі лише на 0,6 % перевищував показник 2011-го і на 2,8 % - показник 2008-го. Якщо у 2011-му за більшістю позицій експорт зростав, то у 2012-му відмічається падіння обсягів 8 груп товарів, в тому числі мінеральних продуктів, продукції хімічної промисловості, шкіряної і хутряної сировини та виробів з неї деревини і виробів з деревини, текстилю та виробів з текстилю, взуття, головних уборів, парасольок, недорогоцінних металів та виробів із них. Позитивну динаміку щодо росту обсягів експорту зберегли такі товарні групи як продукція рослинництва, готові харчові продукти, полімерні матеріали, пластмаси та каучук, маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів; вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла; дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, транспортні засоби та шляхове обладнання; прилади й апарати оптичні; апарати медико- хірургічні; годинники; музичні інструменти.

Слід відзначити, що у 2011-2012 роках дещо змінилася структура експорту. Щороку зменшується частка експорту недорогоцінних металів і виробів з них, у 2012-му вона становила 27,5 %, що майже на 13 % менше порівняно з 2008-м. До 5% зросла частка готових харчових продуктів (у 2004, 2008 pp. вона становила лише 3,5 і 3,8 %, відповідно); з 9,8 % у 2009 р. до 15 % у 2011 р. і 11,1 % у 2012 р. зросла частка мінеральних продуктів; збільшилася до 8,7 % частка експорту транспортних засобів (у 2009 р. вона не перевищувала 4 %).

Усе це свідчить про те, що Україна на світовому ринку виступала та, не зважаючи на покращення структури експорту у бік збільшення частки готової продукції, продовжує виступати як країна-постачальник сировинних ресурсів і має модель зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на сировинно-добувній і низькотехнологічній структурі експорту. За умов обмеженості природних ресурсів, що було виявлено під час дослідження природно-економічного потенціалу, така політика спричинятиме подальший економічний занепад, оскільки надходження інвестицій (включаючи іноземні) відбуватиметься саме у сировинно- добувну промисловість, а переробні й промислові підприємства недоотримають необхідних фінансових ресурсів для забезпечення свого інноваційного розвитку, а їхня продукція на світовому ринку так і залишатиметься неконкурентоспроможною.

Інший аспект проблеми полягає в тому, що країни, які експортують із України окремі види ресурсів, переробляють їх і потім уже готову продукцію за досить високими цінами поставляють назад на її ринок. Внаслідок цього вітчизняні підприємства, не витримуючи конкуренції на внутрішньому ринку, банкрутують, а товарний ринок дестабілізується. Отже, для запобігання такому розвитку подій необхідна чітка, науково обгрунтована експортно-імпортна політика, тісно пов'язана зі стратегією інноваційного розвитку, яка сприятиме швидкому підйому національного виробництва, що дозволить мінімізувати негативний вплив зовнішнього економічного середовища і більш ефективно використовувати наявний природно-ресурсний потенціал та позиціонувати на світовому ринку Україну не тільки як сировинно-добувну державу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління ринком сировинних товарів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів
  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5