• відсутність необхідних міжсекторальних і міжгалузевих зв'язків, у першу чергу з охороною довкілля, агропромисловим комплексом і лісовою промисловістю.
Вплив зовнішніх факторів на розвиток лісового господарства пов'язаний із:
• невідрегульованістю стану зовнішньоекономічних, у тому числі експортно-імпортних зв'язків;
• необхідністю розвитку сертифікації лісів та лісогосподарських операцій;
• недостатньо сприятливим інвестиційним кліматом в Україні.
Невирішеним є питання фінансування лісового господарства в сучасних умовах. Проблемним є одержання коштів для лісової галузі з держбюджету. Залишково-бюджетний принцип фінансування лісового господарства вже став традиційним. Актуальною залишається проблема плати за використання лісових ресурсів, у тому числі деревини. В Україні все ще діють лісові такси, в основу яких покладено принципи затратної концепції. Це суперечить із вимогами, які висуваються до лісових такс у зв'язку із запровадженням ринкової економіки.
Державне управління лісовими ресурсами повинно об'єднувати політичні, економічні, соціальні та екологічні цілі для запровадження сталого ведення лісового господарства і підвищення ефективності функціонування лісового сектора економіки країни.
Повноваження щодо охорони та відтворення лісів покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади, що призводить до дублювання функцій і неефективного використання бюджетних коштів. Система управління в сфері охорони та відтворення лісів не повністю забезпечує багатоцільове, безперервне і невиснажливе використання ресурсів і лісових екосистем. Необхідно здійснити реформування зазначеної системи із забезпеченням розмежування господарських і природоохоронних функцій.
України незалежно від форм власності та користування, їх відомчої підпорядкованості.
У політичній сфері забезпечується об'єднання зусиль державних органів влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій і населення для досягнення основної мети національної лісової політики. Ліси є об'єктом міжнародної політики зі збереження природи на планеті та сталого розвитку людської спільноти.
В екологічній сфері мають досягатися цілі, що пов'язані з відтворенням лісів, підвищенням рівня їх екологічного та ресурсного потенціалу, збереженням біологічного різноманіття, забезпеченням позитивного внеску в попередження змін клімату та формування екологічної мережі.
В економічній сфері реалізуються економічні інтереси основних суб'єктів лісових відносин - держави як основного власника, органів усіх рівнів, що здійснюють управління лісами, лісокористувачів; впровадження фінансово-економічного механізму управління, що забезпечить прибутковість лісового господарства і баланс інтересів власників лісів, суб'єктів управління і господарювання.
У соціальній сфері реалізуються такі цілі, які спрямовані на підвищення якості життя працівників лісового сектора, досягнення сучасних соціальних стандартів, характерних для розвинутих країн з ринковою економікою.
Основні напрями державного управління лісовими ресурсами передбачають:
• розробку стратегічних програм розвитку лісового сектора;
• удосконалення нормативно-правової бази галузі та її гармонізацію із міжнародними принципами сталого розвитку та ефективного управління лісами; розробку і впровадження критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісової галузі;
• збільшення лісистості держави до оптимального рівня, перехід до ландшафтно-водозбірних і лісотипо-логічних принципів ведення господарювання;
• збереження та нарощування екологічного потенціалу лісів, підвищення їхньої продуктивності та цінності;
• розвиток лісогосподарської науки та освіти;
• посилення рівня соціального захисту для працівників лісового господарства;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління лісовими ресурсами“ на сторінці 2. Приємного читання.
