Державне управління лісовими ресурсами

Державне управління в економічній сфері

• відсутність необхідних міжсекторальних і міжгалузевих зв'язків, у першу чергу з охороною довкілля, агропромисловим комплексом і лісовою промисловістю.

Вплив зовнішніх факторів на розвиток лісового господарства пов'язаний із:

• невідрегульованістю стану зовнішньоекономічних, у тому числі експортно-імпортних зв'язків;

• необхідністю розвитку сертифікації лісів та лісогосподарських операцій;

• недостатньо сприятливим інвестиційним кліматом в Україні.

Невирішеним є питання фінансування лісового господарства в сучасних умовах. Проблемним є одержання коштів для лісової галузі з держбюджету. Залишково-бюджетний принцип фінансування лісового господарства вже став традиційним. Актуальною залишається проблема плати за використання лісових ресурсів, у тому числі деревини. В Україні все ще діють лісові такси, в основу яких покладено принципи затратної концепції. Це суперечить із вимогами, які висуваються до лісових такс у зв'язку із запровадженням ринкової економіки.

Державне управління лісовими ресурсами повинно об'єднувати політичні, економічні, соціальні та екологічні цілі для запровадження сталого ведення лісового господарства і підвищення ефективності функціонування лісового сектора економіки країни.

Повноваження щодо охорони та відтворення лісів покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади, що призводить до дублювання функцій і неефективного використання бюджетних коштів. Система управління в сфері охорони та відтворення лісів не повністю забезпечує багатоцільове, безперервне і невиснажливе використання ресурсів і лісових екосистем. Необхідно здійснити реформування зазначеної системи із забезпеченням розмежування господарських і природоохоронних функцій.

України незалежно від форм власності та користування, їх відомчої підпорядкованості.

У політичній сфері забезпечується об'єднання зусиль державних органів влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій і населення для досягнення основної мети національної лісової політики. Ліси є об'єктом міжнародної політики зі збереження природи на планеті та сталого розвитку людської спільноти.

В екологічній сфері мають досягатися цілі, що пов'язані з відтворенням лісів, підвищенням рівня їх екологічного та ресурсного потенціалу, збереженням біологічного різноманіття, забезпеченням позитивного внеску в попередження змін клімату та формування екологічної мережі.

В економічній сфері реалізуються економічні інтереси основних суб'єктів лісових відносин - держави як основного власника, органів усіх рівнів, що здійснюють управління лісами, лісокористувачів; впровадження фінансово-економічного механізму управління, що забезпечить прибутковість лісового господарства і баланс інтересів власників лісів, суб'єктів управління і господарювання.

У соціальній сфері реалізуються такі цілі, які спрямовані на підвищення якості життя працівників лісового сектора, досягнення сучасних соціальних стандартів, характерних для розвинутих країн з ринковою економікою.

Основні напрями державного управління лісовими ресурсами передбачають:

• розробку стратегічних програм розвитку лісового сектора;

• удосконалення нормативно-правової бази галузі та її гармонізацію із міжнародними принципами сталого розвитку та ефективного управління лісами; розробку і впровадження критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісової галузі;

• збільшення лісистості держави до оптимального рівня, перехід до ландшафтно-водозбірних і лісотипо-логічних принципів ведення господарювання;

• збереження та нарощування екологічного потенціалу лісів, підвищення їхньої продуктивності та цінності;

• розвиток лісогосподарської науки та освіти;

• посилення рівня соціального захисту для працівників лісового господарства;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління лісовими ресурсами“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами
  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5