Державне управління водними ресурсами

Державне управління в економічній сфері

Більшу частку обсягів забраної води становить прісна вода, але якщо на початку 90-х років вона перевищувала 80 %, то у 2000- 2009 pp. знаходилася в межах 59,4-66,6 %. Останніми роками частка прісної води у загальному обсязі забору майже стабільна на рівні 60 %.

Основними напрямами використання прісної води є побутово- питні потреби, виробничі потреби, зрошення, ставково-рибне і сільське господарство. Як свідчать статистичні дані, найбільша частка у структурі споживання прісної води приходиться на забезпечення виробничих потреб, вона у досліджуваному періоді була на ріні 49-54 %.

Запаси прісних вод в Україні досить обмежені й становлять біля 1000 м3 на душу населення. За цим показником Україна посідає одне з останніх місць серед країн СНД [14]. Ситуація загострюється також через нераціональне використання водних ресурсів. Усе це зумовлює необхідність оптимізації як збору води із природних джерел так і обсягів та структури її споживання. З цього виплаває, що державна політика повинна спрямовуватись, у першу чергу, на розробку дієвих механізмів мотивації раціонального використання водних ресурсів та пошук нових запасів прісних вод для задоволення потреб населення, які вже виникають і можуть загостритись у майбутньому.

З метою поліпшення екологічного стану й оцінювання якості природних вод в Україні було розроблено екологічні класифікації та нормативи якості, методики їх екологічної оцінки, в тому числі з використанням картографічного методу дослідження. Дані розробки із картографування забруднення та якості природних вод можна узагальнити таким чином:

• карти створюються для сезонних, річних і багаторічних періодів;

• оцінювання якості води здійснюється за окремими показниками та їх комплексами у вигляді різних індексів, наприклад, індекс забрудненості води (ІЗВ);

• використані у процесі картографування класифікації й системи оцінок залежать від завдань дослідження і способів їх досягнення;

• застосовується, як правило, два способи зображення компонентів забруднення: значками, локалізованими до пунктів спостереження, що характеризують кількісні й якісні характеристики водного об'єкта; і спосіб знаків руху вздовж його русла.

Вирізняють два типи карт забруднення водних об'єктів: 1) карти, що охоплюють значні території (на них не потрібна велика деталізація), відтворюють природний склад води, потенціал самоочищення і ступінь забруднення природних вод. Такі карти дають змогу в цілому виявити напружені в екологічному відношенні ділянки, що потребують невідкладних водоохоронних заходів; 2) великомасштабні карти, які охоплюють невеликі ділянки водойм у районах промислових вузлів, населених пунктів, критичні в екологічному відношенні ділянки рік тощо. За допомогою цих карт відтворюють санітарний стан конкретних ділянок водойм і використовують їх під час оцінювання гігієни водоохоронних заходів.

Створення таких карт є методично складним процесом. Зараз картографування ведеться розрізнено без необхідних теоретичних і методичних розробок. Особливо недостатньо вивченими залишаються питання обгрунтування принципів відбору й узагальнення показників картографування, встановлення принципів поєднання і комплектування показників на одній карті тощо. Із усіх сучасних класифікацій для картографування найобгрунтованішим є оцінка ступеня забруднення водойм за індексом забрудненості води (ІЗВ), розрахунок якого для поверхневих вод виконується за обмеженою кількістю інгредієнтів. Усі такі оцінки є формалізованими, в основі їх лежить додавання результатів хімічного аналізу проб води.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління водними ресурсами“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами
  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5