Вплив викидів пересувних та стаціонарних джерел на навколишнє природне середовище та здоров'я людини

Транспортна екологія

Надзвичайно небезпечним металом є ртуть. Потрапивши одного разу в природне середовище, цей метал, не розкладаючись, переходить із повітря в воду, в водні організми, в їжу людей, і такі цикли тривають нескінченно. Потрапляючи в організм людини, він призводить до важких отруєнь.

Деякі рідкісні метали, зокрема, молібден, галій, германій менш небезпечні для людини, але потрапляючи в її організм, підсилюють токсичну дію інших забруднень.

З'єднання берилію і хрому є високотоксичними. У концентраціях понад 0,15 мг/л в м'якій воді й понад 11-20 мг/л у жорсткій воді берилій викликає загибель риб, а дафнії гинуть уже за концентрації берилію понад 0,05 мг/л. За концентрації берилію 0,5-1,0 мг/л різко гальмуються біохімічні процеси самоочищення водойм і розмноження мікрофлори. Використання стічних вод із вмістом берилію понад 15 мг/л для зрошування сільськогосподарських культур недоцільне.

Споживання з питною водою чи їжею сполук шестивалентного хрому спричинює ураження внутрішніх органів, купання в водоймі – запальні зміни слизових оболонок очей, дерматити та екземи; хром виконує роль також канцерогену для живих організмів. Хром із води накопичується в тканинах риб. Форель, наприклад, акумулює хром у вигляді хромату в концентрації понад 0,001 мг/л, а концентрація хрому в свіжій воді понад 10 мг/л є токсичною для цього виду. Для більшості інших видів риб летальною є концентрація хрому понад 20-50 мг/л.

Такі сполуки шестивалентного хрому, як хромова кислота, хромовий ангідрид, біхромат натрію згубно діють на різні водні організми при концентраціях понад 0,01 мг/л. Із сполук тривалентного хрому найвищу токсичність для водних організмів має сірчанокислий хром. Шкідливо впливаючи на флору і фауну водойм, сполуки хрому тим самим гальмують проходження процесів самоочищення води. Стічні води із вмістом хрому не можна використовувати для поливу сільськогосподарських культур.

Нерозчинні у воді з'єднання алюмінію вважаються нетоксичними. Проте розчинні солі алюмінію – хлориди, сульфати, нітрати – вже за добу після потрапляння з питною водою в живі організми всмоктуються в кров (до 50 % від кількості, що потрапила). Згодом вони виділяються з організму, але значна частина їх накопичується в тканинах і спричинює отруєння.

Для риб найшкідливішими є окис алюмінію та азотнокислий та хлористий алюміній. Сполуки алюмінію шкідливо діють також на інші водні організми. Накопичуючись у водоймах, з'єднання алюмінію гальмують розмноження мікрофлори води і тим самим затримують процеси самоочищення. Так, алюміній азотнокислий згубно діє на дафнії вже з концентрації 0,5 мг/л. Другим за токсичністю є алюміній хлористий, решта сполук алюмінію малотоксичні.

Згідно з дослідженнями деяких зарубіжних авторів, токсична дія на організм людини унаслідок прийому всередину проявляється при таких дозах сполук алюмінію:

• оцтовокислий алюміній – 0,2-0,4 мг/кг;

• гідроокис алюмінію – 3,7-7,3 мг/кг;

• алюмінієві галуни – 2,9 мг/кг маси.

Останні сильно подразнюють слизову оболонку очей і за концентрації цієї сполуки в водоймі 0,1 мг/л з розрахунку на алюміній під час купання у людей спостерігається хронічний кон'юнктивіт, а за концентрації понад 0,5 мг/л – гостре запалення кон'юнктиви. Мінімальна шкідлива концентрація хлористої та азотнокислої сполук алюмінію з розрахунку на іон металу становить у воді 0,1 мг/л. Деякі сполуки алюмінію, наприклад, алюміній-калій сірчанокислий та алюміній-натрій сірчанокислий, є алергенами.

Метали, що надходять із виробничими стоками транспортних підприємств, можуть знаходитися в водних об'єктах в порівняно малих кількостях. Але навіть невелике збільшення їх концентрації може завдати великої шкоди живим організмам. Так, для здоров'я людини надзвичайно важливою є кількість фтору в питній воді, яка не повинна перевищувати 1,5 мг/л – інакше пошкоджується зубна емаль, а за великої концентрації спостерігається пошкодження кісток (флюороза).

Кумулятивна дія отруйних металів на людину проявляється після накопичення їх в організмі і раптового надходження в кров і тканини При цьому спостерігаються симптоми гострого чи хронічного отруєння. Здатність до кумуляції металів мають ґрунти і рослини при поливанні їх виробничими стічними водами. Використання стічних вод з концентрацією алюмінію понад 1 мг/л може призвести до загибелі посівів.

Бензол С6Н6. Спричинює гостру місцеву подразнювальну дію. Може всмоктуватися шкірою людини й викликати загальнотоксичну дію на організм. Якщо бензол потрапляє у водойму, то риба набуває неприємного запаху і стає практично непридатною для споживання уже за концентрації 10 мг/л.

Ацетон СН3СОСН3 – малотоксична речовина. Вона, як правило, спричинює лише місцеву подразнювальну дію на шкіру й слизові оболонки. Проте потрапляння ацетону разом зі стічними водами у водойми суттєво не впливає на їх санітарний стан.

Бенз(а)пірен (С20Н12) – речовина першого класу небезпеки, канцероген, пошкоджує генетичний апарат, викликаючи мутації, що передаються у спадок дітям. Він добре розчиняється в оліях, жирах, сироватці людської крові. Накопичуючись в організмі людини до небезпечних концентрацій, бенз(а)пірен стимулює утворення злоякісних пухлин.

Небезпека впливу канцерогенної речовини залежить від дози і періоду, протягом якої дія відбувається. Накопичення канцерогенної речовини в окремих органах людини підсилює її дію. Пухлини виникають не одразу після початку дії канцерогенної речовини, а лише через тривалий час – 15-20 років (для мишей цей термін становить усього 4-6 місяців). Багато канцерогенних речовин можуть викликати стійкі спадкові зміни – мутації.

У районах з високим вмістом у повітрі бенз(а)пірена значно збільшується захворюваність та смертність від раку легень, раку стравоходу, раку шкіри. Небезпечними з точки зору токсичної дії на населення, що проживає в районі крупних автомагістралей, є також концентрації акролеїну (С3Н4О) і ацетальдегіду (СН3СНО).

Кислоти і луги, які змиваються поверхневими водами у водойми, змінюють їх кислотність і тим самим впливають на умови проживання там водних організмів, склад і чисельність їх популяцій. Лужні води, які мають водневий показник pH більше 9,5 є небезпечними для риб. Води меншої лужності (pH ÷ 9,5) через тривалий час здійснюють пригнічуючий вплив на риб. Води, що підкислюють водойму, за pH 6,4 ÷ 5,0 також несуть безпосередню небезпеку рибам, особливо при одночасній наявності у водоймі солей заліза або за концентрацій вуглекислого газу понад 20 мг/л. За pH < 4,5 можуть загинути всі живі організми у водоймі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив викидів пересувних та стаціонарних джерел на навколишнє природне середовище та здоров'я людини“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Предмет та завдання транспортної екології

  • Коротка характеристика різних видів транспорту

  • Розділ 2. Єдина транспортна система України та її інтеграція у міжнародну систему транспортних коридорів

  • Структура єдиної транспортної системи України

  • Міжнародні транспортні коридори, що проходять через Україну

  • Національна мережа транспортних коридорів України

  • Європейські транспортні вісі

  • Розділ 3. Характеристика впливу об'єктів транспорту на навколишнє природне середовище

  • Основні забруднювачі на транспорті

  • Фізико-хімічні процеси на транспорті, що впливають на навколишнє природне середовище

  • Горіння вуглеводневих палив

  • Утворення токсичних речовин під час горіння

  • Випаровування палива та експлуатаційних матеріалів

  • Зношування поверхонь

  • Утворення шкідливих речовин із продуктів згоряння в атмосфері

  • Забруднення від стаціонарних джерел на транспорті

  • Вплив викидів пересувних та стаціонарних джерел на навколишнє природне середовище та здоров'я людини
  • Шумовий вплив транспорту

  • Фактори, що впливають на рівень транспортного

  • Особливості впливу шуму на організм людини

  • Екологічні наслідки аварій на транспорті

  • Екологічні проблеми транспортних тунелів

  • Розділ 4. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище автомобільного транспорту

  • Автомобільний транспорт як джерело забруднення навколишнього природного середовища

  • Вплив рухомого складу автотранспорту на навколишнє природне середовище

  • Шум на автотранспорті

  • Вібрації на автотранспорті

  • Електромагнітне випромінювання автомобілів

  • Забруднення продуктами зношування автотранспортних засобів

  • Експериментальне визначення екологічних показників автомобільних двигунів

  • Вплив властивостей паливно-мастильних матеріалів на екологічні показники автомобільних двигунів

  • Вплив технічного стану автомобіля на його екологічні показники

  • Екологічні вимоги до підприємств дорожнього господарства

  • Відходи автотранспортних підприємств

  • Вплив автомобільних доріг на навколишнє природне середовище

  • Основні напрями і форми впливу доріг на навколишнє середовище

  • Вплив дорожнього покриття на витрату пального автомобілем

  • Забруднення придорожніх територій автомобільних доріг

  • Підвищення екологічної безпеки при експлуатації автомобільного транспорту

  • Альтернативні привідні механізми

  • Удосконалення конструкції автомобіля

  • Організаційні заходи зі зменшення негативного екологічного впливу автотранспорту

  • Пришвидшення транспортного потоку

  • Раціональне водіння

  • Вплив на режим роботи світлофора

  • Заходи зі зниження негативного впливу автодоріг на навколишнє природне середовище

  • Розділ 5. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище залізничного транспорту

  • Вплив рухомого складу залізничного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Вплив магістральних тепловозів на навколишнє природне середовище

  • Вплив маневрових тепловозів та тепловозів промислового залізничного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Вплив стаціонарних джерел залізничного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Вплив підприємств з переробки щебеню на навколишнє природне середовище

  • Вплив рейково-зварювальних підприємств на навколишнє природне середовище

  • Вплив вагоноремонтних, локомотиворемонтних та ремонтно-механічних заводів на навколишнє природне середовище

  • Вплив шпалопросочувальних заводів на навколишнє природне середовище

  • Вплив вагонних і локомотивних депо на навколишнє природне середовище

  • Утворення стічних вод на підприємствах залізничного транспорту

  • Інші забруднення, що утворюються на підприємствах залізничного транспорту

  • Зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище виробничих процесів на стаціонарних об'єктах залізничного транспорту

  • Зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище під час експлуатації рухомого складу залізничного транспорту

  • Загальні екологічні вимоги до об'єктів залізничного транспорту

  • Розділ 6. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище авіаційного транспорту

  • Характеристика сучасного авіаційного транспорту України

  • Технічно-експлуатаційні властивості авіаційного транспорту

  • Вплив наземних джерел авіаційного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Викиди шкідливих речовин при експлуатації підприємств авіапаливозабезпечення

  • Способи зниження екологічної небезпеки від викидів парів нафтопродуктів

  • Витікання нафтопродуктів на підприємствах паливозабезпечення та методи їх скорочення

  • Вплив повітряних джерел авіаційного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Викиди шкідливих речовин маршевими двигунами літаків

  • Простий метод розрахунку викидів маршевими двигунами літаків

  • Детальний метод розрахунку викидів маршевими двигунами літаків

  • Розрахунок викидів шкідливих речовин допоміжними силовими установками

  • Оцінювання стану атмосфери в районі аеропорту за аналізом опадів

  • Особливості забруднення грунтів авіаційним транспортом

  • Особливості забруднення вод авіаційним транспортом

  • Енергетичні забруднення від авіаційного транспорту

  • Шумове забруднення від авіаційного транспорту

  • Елементи управління природоохоронною діяльністю на авіаційному транспорті

  • Розділ 7. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище водного транспорту

  • Річкові порти України

  • Характеристика морського транспорту України

  • Морські порти України

  • Особливості впливу водного транспорту на стан довкілля

  • Особливості впливу викидів стаціонарних джерел забруднень водного транспорту на довкілля

  • Заходи щодо попередження забруднення водного басейну

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Розділ 8. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище трубопровідного транспорту

  • Характеристика трубопровідного транспорту України

  • Екологічна безпека трубопровідного транспорту

  • Розділ 9. Способи підвищення екологічної безпеки на транспорті

  • Заходи із захисту від забруднень поверхневих та ґрунтових вод

  • Заходи із захисту навколишнього середовища при застосуванні антиожеледних солей та гербіцидів

  • Заходи зі зниження негативного екологічного впливу при будівництві шляхопроводів

  • Охорона навколишнього природного середовища під час роботи з будівельними матеріалами

  • Запобігання ерозії на шляхопроводах

  • Заходи з охорони ландшафту, флори та фауни

  • Розділ 10. Природоохоронні заходи та управління екологічною діяльністю на транспорті

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє природне середовище пересувних та стаціонарних джерел забруднення на транспорті

  • Заходи щодо зниження шуму на транспорті

  • Заходи в зонах аварій транспортних засобів

  • Функції управління екологічною діяльністю

  • Екологічний облік

  • Екологічне страхування, ліцензування і сертифікація

  • Розділ 11. Законодавча база та екологічна документація транспортного підприємства

  • Загальна характеристика екологічної документації

  • Екологічний паспорт транспортного підприємства

  • Акустичний паспорт транспортного підприємства

  • Відповідальність за екологічні правопорушення