Традиційні види пального для автомобільних двигунів є сумішшю різних вуглеводнів. При цьому елементний склад пального (співвідношення між вмістом окремих елементів) може відрізнятися залежно від сировини та технології його виготовлення. Відповідно, відрізнятися можуть склад і характеристики продуктів згоряння.
Приблизний елементний склад деяких видів пального наведено в таблиці 4.6.
Таблиця 4.6
Елементний склад деяких видів автомобільного пального
| Пальне | Вуглець | Водень | Азот | Сірка |
| Бензин | 85 | 15 | 0 | <0,15 |
| Дизельне пальне | 86-87 | 13 | 0 | <0,5 |
| Керосин | 85-86 | 14 | 0 | < 1 |
| Стиснений природний газ | 75 | 25 | 0,3 | 0 |
| Скраплений нафтовий газ | 82 | 18 | 0,5 | <0,015 |
До складу суміші можуть входити як нормальні вуглеводні (їх молекули мають вуглецевий скелет у вигляді витягнутого ланцюжка), так і їх ізомери (вуглецевий скелет має розгалужену будову). Ці вуглеводні мають однаковий елементний склад, але різні теплофізичні властивості. Відповідно, і властивості продуктів їх згоряння можуть відрізнятися.
У двигунах внутрішнього згоряння бензин попередньо змішується з повітрям і подається у циліндри, де перед запалюванням електричною іскрою стискується. Одним із показників ефективності роботи двигуна є ступінь стиснення суміші перед запалюванням. Чим вищий цей ступінь, тим вищий ККД двигуна. Тому вдосконалення процесів спалювання пального розвивались у напрямку підвищення цього ступеня. Проте досягнення занадто високих тисків у циліндрі двигуна призводить до значного нагрівання суміші і, як результат, може відбуватися її передчасне самозапалювання. Воно відбувається одночасно по великому об'єму суміші і має характер вибуху (детонація). Під час детонації перегріваються і передчасно зношуються деталі циліндро-поршневої групи, втрачається потужність двигуна, погіршуються його екологічні характеристики (збільшуються викиди вуглеводнів та сажі).
Детонація здебільшого залежить від складу пального. Існують палива більш стійкі та менш стійкі до детонації. На цю стійкість суттєво впливає структура молекул вуглеводнів, що водять до складу пального. Характеризують детонаційну стійкість октановим числом.
Нормальні вуглеводні мають низьку детонаційну стійкість, тоді як вуглеводні з розгалуженою структурою молекул мають, як правило, високу стійкість. Октанове число пального визначають дослідними методами на тестових двигунах. Як зразкові палива приймають нормальний гептан з дуже низькою детонаційною стійкістю, яку приймають за нуль, та ізооктан з досить високою детонаційною стійкістю, яку приймають за 100 (безрозмірна величина). Досліджуваному паливу присвоюють октанове число наприклад, 95, якщо воно має таку ж детонаційну стійкість (може бути так само стиснене перед запалюванням), як і суміш із 95 частин ізооктану та 5 частин нормального гептану.
Винятками є нормальні вуглеводні з коротким вуглецевим ланцюгом. Наприклад, октанове число метану – 120, бутану – 112.
Для підвищенні екологічних властивостей палив намагаються використовувати для їх виготовлення вуглеводні з високою детонаційною стійкістю, а також додавати до палив антидетонаційні присадки – речовини, які збільшують детонаційну стійкість суміші.
Сучасні автомобільні двигуни складаються, як правило, з більш ніж одного циліндра. У таких двигунах при виході паливо- повітряної суміші з карбюратора з неї на стінки впускного колектора можуть осідати краплини бензину і стікати в напрямку циліндрів. По дорозі легкі фракції випаровуються, а важкі в рідкому стані потрапляють у перші за напрямком руху циліндри. Це призводить до того, що паливо-повітряні суміші в різних циліндрах виявляються неоднаковими за масою та складом. Як результат, режими роботи циліндрів виявляються неоднаковими. Циліндри, до яких потрапляє менше важких фракцій з більшим октановим числом, працюють в умовах більш сприятливих до детонації. При виникненні детонації з цієї причини у двигуні втрачається від 7 до 12 % потужності, відповідно, перевитрачається пальне, погіршуються екологічні характеристики. Під час горіння пального збагаченого важкими фракціями у відпрацьованих газах підвищується вміст бенз(а)пірену, оксидів азоту, альдегідів, сажових частинок.
Через те, що нормальні вуглеводні з коротким вуглецевим ланцюгом мають досить високе октанове число, у двигунах внутрішнього згоряння рекомендовано використовувати як пальне зріджені нафтові гази та бензини з низьким вмістом ароматичних вуглеводнів і добавками метану СН3 та метанолу СН3ОН.
У дизельних двигунах паливо-повітряна суміш не запалюється іскрою, а має зайнятися внаслідок зростання температури наприкінці стискання повітря в циліндрі. Температура при цьому має бути вищою, ніж температура займання. Пальне, яке подається в циліндр, спочатку випаровується, а потім займається. На це витрачається деякий час, протягом якого пальне продовжує впорскуватися у циліндр. Цей період називають часом затримки запалювання. Чим більший час затримки, тим більше пального надійде до циліндра до моменту його займання. Чим більше пального опиняється в циліндрі в момент займання, тим більше енергії виділяється в процесі горіння. Сам процес стає "жорстким". Зі збільшенням жорсткості горіння збільшуються навантаження на елементи циліндрово-поршневої групи. Це призводить до підвищення шуму під час роботи двигуна та до швидкого зношення деталей.
Час затримки запалювання, як і детонаційна стійкість, залежить здебільшого від складу пального. Як дизельне пальне доцільно використовувати вуглеводні, що мають малий час затримки і легко самозапалюються. Такі властивості мають вуглеводні з довгими вуглецевими ланцюгами та великою кількістю груп СН2. Характеризують час затримки запалювання цетановим числом.
За аналогією з октановим числом цетанове число визначають дослідними методами на тестових двигунах. Як зразкові палива приймають вуглеводень нормальної будови цетан (Сі6Н34), який має високу здатність до самозаймання і цетанове число якого приймається за 100, а також альфаметилнафталін (СюН7СН3) з низькою здатністю до самозаймання з умовно прийнятим нульовим цетановим числом.
Дизельні палива, що використовуються сьогодні, мають цетанове число у межах 40-55. При збільшенні у пальному вмісту
вуглеводнів з високою здатністю до самозаймання, тобто з високим цетановим числом, зменшується кількість оксидів азоту у відпрацьованих газах. Це пояснюється тим, що час затримки запалювання невеликий, до циліндра не встигає надходити велика кількість пального і тому протягом згорання не розвиваються високі температури. Зменшується також димність відпрацьованих газів і вміст у них вуглеводнів та оксиду вуглецю. Це пояснюється тим, що "нежорстке" горіння сприяє повнішому згорянню пального.
При збільшенні цетанового числа пального знижується шум двигуна та сповільнюється зношування його деталей, оскільки зростання тиску в циліндрі відбувається повільніше.
Наявність ароматичних вуглеводнів у складі дизельного палива призводить до появи у продуктах згоряння бенз(а)пірену та інших канцерогенних речовин. У країнах ЄС вміст таких вуглеводнів у дизельному паливі нормується на рівні 20 %. В Україні до недавнього часу цей показник не нормувався і досягав 40 %.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив властивостей паливно-мастильних матеріалів на екологічні показники автомобільних двигунів“ на сторінці 1. Приємного читання.
