Основою державного регулювання діяльності цивільної авіації України є законодавча та нормативно-правова база, яку становлять Конституція України, Повітряний кодекс України, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закон України "Про охорону атмосферного повітря",
Концепція розвитку цивільної авіації України (постанова КМУ 28.12.96 № 1587), Державна комплексна програма розвитку авіаційного транспорту України, інші законодавчі акти, національні нормативно-правовиі акти, державні та галузеві стандарти, керівні документи зі стандартизації, нормативно-правові акти колишнього МЦА СРСР, які не втратили свою актуальність і не суперечать Конституції та чинному законодавству України, чинні для України акти міжнародного повітряного права, документи міжнародних організацій, членом яких є Україна.
Регулювання діяльності цивільної авіації України здійснюється на основі близько 140 національних нормативно-правових актів та нормативно-правових актів колишнього СРСР, що відповідають міжнародним вимогам.
Для забезпечення екологічної безпеки авіапідприємств формується три групи природоохоронного законодавства:
• нормативно-правові акти, що визначають загальнообов'язкові екологічні вимоги до діяльності авіапідприємств;
• нормативно-правові акти, спрямовані на дотримання екологічних вимог виключно експлуатаційними ремонтними підприємствами ЦА;
• нормативно-правові акти, які забезпечують виконання екологічних вимог при використанні природних ресурсів. Розвиток цивільної авіації України за сучасних умов неможливо здійснювати без розгляду документів ІКАО, членом якої є Україна.
Розвиток авіації як міжнародного виду транспорту зробив необхідними координацію, стандартизацію і приведення основ поточної діяльності, правил і законодавства до загальноприйнятих у світі норм. ІКАО було створено для проведення такої міжнародної координації, що здійснюється за допомогою тринадцятьох багатосторонніх законодавчих документів. Держава – член ІКАО бере на себе відповідні зобов'язання щодо прийнятих в ІКАО стандартів і рекомендацій.
Одним із методів покращення екологічної ситуації під час діяльності авіапідприємств є поява серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту ISO 14000.
Система стандартів ISO 14000, на відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів, орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовини і т.п.) і не на технології (вимога використовувати чи не використовувати певні технології, вимога використовувати "найкращу доступну технологію"). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту – environmental management system (EMS). Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації мають бути введені і додержуватися певні процедури, підготовлені певні документи, призначений відповідальний за певну сферу. Основний документ серії – ISO 14001 "Специфікації і посібник з використання систем екологічного менеджменту" не містить жодних "абсолютних" вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі повинна оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам. Усі його вимоги є такими, що "аудитуються" – передбачається, що відповідність чи невідповідність їм конкретної організації може бути встановлена з високою мірою певності. Саме відповідність стандарту ISO 14001 і є предметом формальної сертифікації.
Всі інші документи розглядаються як допоміжні – наприклад, ISO 14004 містить більш розгорнутий посібник зі створення системи екологічного менеджменту, серія документів 14010 визначає принципи аудиту EMS. Серія 14040 визначає методологію "оцінювання життєвого циклу", що може використовуватися під час оцінювання екологічних впливів, пов'язаних із продукцією організації.
Основні вимоги, що їх висуває до підприємств ISO 14001, можуть бути висунуті й для авіапідприємств. Відповідність цим вимогам означає, що підприємство має систему, яка відповідає цьому стандарту.
Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні втручатися в сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є "організаційні" підходи до якості продукції, (наприклад, концепція "глобального управління якістю" – total quality management, ISO 9000), згідно з яким ключем до досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції.
Стандарти ISO 14000 є "добровільними". Вони не заміняють законодавчих вимог, а забезпечують систему визначення того, яким чином компанія впливає на навколишнє середовище і як виконуються вимоги законодавства.
За задумом ISO, система сертифікації має створюватися на національному рівні. Судячи з досвіду таких країн, як Канада, що є провідною, у процесі створення національної інфраструктури сертифікації мають визначальне значення національні агентства зі стандартизації – Держстандарт, Торгово-промислові палати, союзи підприємців і т.д.
Для екологізації авіаційної галузі доцільними є такі кроки:
• популяризація стандартів ISO 14000;
• популяризація основних принципів екологічного аудиту підприємств;
• підготовка фахівців-аудиторів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Елементи управління природоохоронною діяльністю на авіаційному транспорті“ на сторінці 1. Приємного читання.
