Підприємства транспорту повинні вести облік споживаних природних ресурсів та проведених заходів з охорони навколишнього середовища. Відомості про стан природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища у вигляді
поточної та річної звітності мають подаватися транспортними підприємствами у природоохоронні органи та органи державної статистики. Державні природоохоронні органи ведуть кадастри природних ресурсів: земельний, водний, лісовий, надр, тваринного світу, особливо природних територій та об'єктів, що охороняються.
Кадастр природних ресурсів – це систематизоване зведення відомостей, що складаються періодично або шляхом безперервних спостережень із використанням кількісних, якісних і територіально-адресних показників, що характеризують певний вид природних ресурсів. В цьому кадастрі міститься фізико- географічна характеристика, класифікація, характер змін стану ресурсів під впливом природних, техногенних і економічних чинників, а також економічна оцінка ресурсів та інша інформація.
Державний земельний кадастр містить інформацію про правовий режим земель, їх категорії, інформацію про власників, орендарів, про якісну характеристику і цінність земель. Інформація з кадастру використовується при плануванні використання земель, їх виділення користувачам, чи вилучення з користування, при визначенні платежів за земельні ресурси та для інших цілей.
У Державному водному кадастрі мітиться інформація про склад водного фонду, його використання для питного, комунально- побутового постачання, потреб промисловості, сільського господарства, транспорту.
До кадастрів відносять також Червону книгу рідкісних видів живих організмів, що знаходяться під загрозою зникнення, а також Зелену книгу рідкісних, зникаючих і типових рослинних співтовариств, що потребують особливої охорони.
Кадастровим документом є також облік забруднювачів навколишнього середовища з підрозділом по обсягу і складу викидів, скидів і розміщених відходів.
Створюються нові види кадастрів, наприклад Містобудівний кадастр, в якому ведеться облік житлових, комунальних, промислових, транспортних та інших видів об'єктів з деякими показниками їх впливу на навколишнє середовище.
Існуюча на сьогодні система кадастрового обліку має певні недоліки:
• кожен кадастр ведеться окремо, що не дозволяє проводити комплексну оцінку природно-ресурсного потенціалу;
• не достатньо розроблені кадастри рослинного і тваринного світу, кадастри рекреаційних і заповідних територій;
• показники, за якими ведеться облік в різних кадастрах різні, в них відсутні оцінки ефективності використання конкретного ресурсу.
З огляду на вказані недоліки існуюча система кадастрів потребує вдосконалення.
Транспортні підприємства-забруднювачі навколишнього середовища повинні організовувати екологічні служби і звітувати перед контролюючими органами відповідно до затверджених форм статистичної звітності.
Екологічний облік на транспорті, окрім державних та місцевих природоохоронних органів, мають вести спеціалізовані служби Міністерства транспорту, Міністерства інфраструктури, транспортних відомств, громадські організації. Вони мають здійснювати первинний облік і звітність за видами і кількістю забруднюючих речовин, що викидаються транспортними підприємствами в атмосферу, у водні об'єкти, ґрунт. Також належним чином має контролюватися дотримання норм ГДК у викидах, має вестись реєстрація випадків викидів високотоксичних або інших шкідливих речовин, що призвели до перевищення їх ГДК, а також залпових викидів. Основні відомості про кількісний склад викидів повинні отримуватися з використанням інструментально-лабораторних методів контролю.
Для отримання інформації про фактичний стан навколишнього середовища, динаміку зміни його якісних і кількісних характеристик створюється система екологічного моніторингу. Її головна мета – виділення антропогенної складової цих змін на фоні природних процесів.
Використання автоматизованих систем екологічного моніторингу дозволяють отримувати точні дані про якість повітря і води, вести спостереження за чинниками антропогенної дії, складати прогноз динаміки стану природного середовища і на його основі приймати рішення щодо управління екологічною діяльністю.
Екологічний контроль повинен здійснюватися не тільки в процесі експлуатації об'єктів транспорту, але і на стадії розробки і проектування. З метою перевірки відповідності господарської діяльності підприємств вимогам екологічної безпеки в Україні діє обов'язкова Державна екологічна експертиза, що є формою попереджувального контролю і в той же час самостійним видом управлінської діяльності. Її правовою основою є Закон України "Про екологічну експертизу" та підзаконні акти. Експертиза проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони здоров'я України із залученням інших органів виконавчої влади, фахівців установ, організацій і підприємств, а також експертів міжнародних організацій.
Державна екологічна експертиза проводиться також на відомчому та галузевому рівнях.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічний облік“ на сторінці 1. Приємного читання.
