Заходи із захисту навколишнього середовища при застосуванні антиожеледних солей та гербіцидів

Транспортна екологія

Існує багато антиожеледних рідин. Найбільшого поширення набули хлористі сполуки, особливо поварена сіль.

Сіль, яка протягом зими розсипається по поверхні доріг, відкидається убік снігоприбиральними машинами або стікає з дороги у вигляді соляних розчинів. Навесні, під час танення снігу, сіль відкладається на смугах відведення, просочується в ґрунт або стікає в водойми і водотоки.

Активність хімічних реакцій антиожеледних солей з іншими неорганічними речовинами, що утворюються в процесі експлуатації наземних транспортних шляхів (продукти згоряння палива, продукти корозії, продукти стирання тощо), навесні, з підвищенням температури повітря, значно зростає. Продукти експлуатації транспортних шляхів змиваються дощами і у вигляді розчинів і суспензій, реагують з антиожеледними солями, утворюючи різні, часто токсичні сполуки. Глибина їх проникнення у ґрунт залежить від їх розчинності у воді, здатності вступати в хімічні реакції та самоочисної спроможності самих ґрунтів. У верхніх шарах ґрунту (до 15 см) солей відкладається у 1,5...2,5 рази більше, ніж у нижніх. Особливо багато солей накопичується в ґрунті розділових смуг автомагістралей.

У порівнянні з іншими речовинами хлориди можуть проникати у ґрунт найглибше, досягаючи ґрунтових вод.

З віддаленням від дороги концентрація хлоридів у ґрунті зменшується. Характер зміни концентрації різний, залежно від тривалості та інтенсивності використання антиожеледних солей, оскільки іони натрію мають здатність до акумуляції (накопичення в ґрунті з часом).

Під впливом антиожеледних солей структура та фізико- хімічні властивості ґрунтів погіршуються. Глинисті ґрунти стають нестійкими, легко розмиваються водою, в результаті чого розвиваються ерозійні процеси. З ґрунтів вимиваються мінеральні речовини, необхідні для живлення рослин, підвищується водневий показник pH (у 1,3... 1,5 рази). Іони кальцію, що містяться в ґрунтах і підвищують їх родючість, заміщуються іонами натрію. Це порушує природну іонну рівновагу та нормальне живлення рослин.

Шкідливий вплив антиожеледних реагентів на зелені насадження проявляється як при прямому контакті з надземними частинами рослин, так і через кореневу систему. Прямий контакт з солями призводить до безпосереднього руйнування тканин рослин, особливо їх кори.

Зимою, в період вегетативного відпочинку, стійкість рослин до впливу солей найбільша. Навесні вона різко знижується. У цей період, коли починається активний ріст і розвиток рослин, соляні розчини, що стікають з доріг внаслідок танення снігу, мають найбільший негативний вплив на насадження. Іони натрію, що накопичуються в ґрунті, перешкоджають засвоєнню кореневою системою поживних речовин і води. Цей ефект особливо посилюється, якщо катіони натрію попадають в тканини рослин.

Концентрація в листі аніонів хлору порушує нормальний процес фотосинтезу. Недостатня кількість хлорофілу в них (такий стан називають хлорозом) призводить до пожовтіння листя, їх висихання і відмирання. Особливо чутливі до дії солей хвойні дерева. Як результат негативного впливу – у них жовтіє і опадає хвоя.

В результаті отруєння антиожеледними солями гинуть ссавці та птиця. Найбільш чутливими є зайці, перепели, голуби. При попаданні соляних розчинів у водойми гине риба. Масштаб загибелі залежить від виду та віку риб, температури води, концентрації хлоридів та тривалості їх дії. Сіль згубна і для інших мешканців водойм, наприклад дафній.

Просочуючись у ґрунтові води, антиожеледні солі збільшують в'язкість та зменшують швидкість їх руху. Концентрація солей в ґрунтових водах за решти рівних умов залежить від топографічних, гідрологічних та грунтовогеологічних умов місцевості, а також від середньої температури повітря і кількості опадів.

У боротьбі із забрудненнями навколишнього середовища хлоридами, при експлуатації автомобільних доріг одним з найкращих варіантів є повна відмова від них та застосування інших антиожеледних матеріалів, наприклад фрикційних. Однак, заміна солей піском і дрібним щебенем, в свою чергу, призводить до сильного забруднення цими матеріалами смуг відводу, засмічення дорожніх водовідвідних труб та порушення нормальної роботи інших споруд водовідведення. Кращі результати дає застосування подрібненого шлаку, але і в цьому випадку придорожня смуга суттєво забруднюється.

Менші негативні наслідки для навколишнього середовища спричиняються при використанні для боротьби з ожеледицею інших хімічних речовин, таких як сульфати, фосфати і нітрати кальцію, натрію і магнію, спирти і гликолі. До недоліків їх використання можна віднести такі: спиртові з'єднання менш ефективні у порівнянні з солями і дорожчі, нітрати і сульфати спричиняють руйнівну дію на цементобетонні і асфальтобетонні покриття, а також залізобетонні конструкції мостів і шляхопроводів. Крім того, ефективність їх застосування різко знижується при температурах атмосферного повітря нижче – 5 °С.

Оптимальним, з точки зору зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, може бути використання комбінацій різних антиожеледних матеріалів, в залежності від природних умов. Так, хлориди можна рекомендувати використовувати лише на особливо небезпечних ділянках доріг в суміші з дрібним піском, нітратами і сульфатами. У цьому випадку витрата хлоридів знижується на 30...40 %. При наявності на проїзній частині шару снігу замість того, щоб розсипати сіль, можна рекомендувати проводити видалення снігу за допомогою снігоприбиральних машин.

Застосування хлоридів в невеликих кількостях (10...20 г/м2) для попередження ожеледиці дає можливість запобігати її утворенню, і в той же час є безпечним для навколишнього середовища, оскільки концентрації солей у стічних водах при цьому незначні і з часом зменшуються до фонового рівня.

Фрикційні методи боротьби із зимовими видами слизькості доріг дозволяють значно зменшити забруднення навколишнього середовища хлоридами. На певних ділянках доріг і за відповідних умов руху (насамперед, залежно від інтенсивності руху автомобілів) застосування фрикційного методу не тільки прийнятне, виходячи з вимог охорони природного середовища, але й рекомендоване, виходячи з умов забезпечення безпеки дорожнього руху.

Проте сіль все одно додають у пісок або в інші фрикційні матеріали для того, щоб вони не змерзалися взимку при зберіганні і щоб залишалися розсипчастими і зручними для завантаження і рівномірного розподілу на дорогах. При цьому у пісок можна додавати тверді солі: кухонну сіль, сіль сильвінітових відвалів, хлористий кальцій, бішофіт тощо. З рідких хлоридів для цих цілей придатні висококонцентровані розчини хлоридів натрію, кальцію і магнію. Вони можуть застосовуватися як кожен окремо, так і змішаними між собою в різних пропорціях.

Одним з найбільш поширених методів нанесення фрикційних матеріалів на проїзну частину є їх вільне висипання під дією гравітаційних сил або примусове їх розкидання в горизонтальній площині. Однак, один з головних недоліків такого методу полягає в тому, що частинки фрикційного матеріалу мають мале зчеплення з обледенілою поверхнею дороги, через що механічний вплив коліс автотранспорту та аеродинамічний вплив вітру і турбулентних повітряних потоків, що виникають при русі транспорту, призводять до швидкого переміщення фрикційного матеріалу з проїзної частини в прибордюрну частину дороги.

Одним з ефективних рішень цієї проблеми є закріплення частинок фрикційного матеріалу на обледенілій поверхні дороги, шляхом попереднього їх нагрівання, безпосередньо перед розподілом.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи із захисту навколишнього середовища при застосуванні антиожеледних солей та гербіцидів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Предмет та завдання транспортної екології

  • Коротка характеристика різних видів транспорту

  • Розділ 2. Єдина транспортна система України та її інтеграція у міжнародну систему транспортних коридорів

  • Структура єдиної транспортної системи України

  • Міжнародні транспортні коридори, що проходять через Україну

  • Національна мережа транспортних коридорів України

  • Європейські транспортні вісі

  • Розділ 3. Характеристика впливу об'єктів транспорту на навколишнє природне середовище

  • Основні забруднювачі на транспорті

  • Фізико-хімічні процеси на транспорті, що впливають на навколишнє природне середовище

  • Горіння вуглеводневих палив

  • Утворення токсичних речовин під час горіння

  • Випаровування палива та експлуатаційних матеріалів

  • Зношування поверхонь

  • Утворення шкідливих речовин із продуктів згоряння в атмосфері

  • Забруднення від стаціонарних джерел на транспорті

  • Вплив викидів пересувних та стаціонарних джерел на навколишнє природне середовище та здоров'я людини

  • Шумовий вплив транспорту

  • Фактори, що впливають на рівень транспортного

  • Особливості впливу шуму на організм людини

  • Екологічні наслідки аварій на транспорті

  • Екологічні проблеми транспортних тунелів

  • Розділ 4. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище автомобільного транспорту

  • Автомобільний транспорт як джерело забруднення навколишнього природного середовища

  • Вплив рухомого складу автотранспорту на навколишнє природне середовище

  • Шум на автотранспорті

  • Вібрації на автотранспорті

  • Електромагнітне випромінювання автомобілів

  • Забруднення продуктами зношування автотранспортних засобів

  • Експериментальне визначення екологічних показників автомобільних двигунів

  • Вплив властивостей паливно-мастильних матеріалів на екологічні показники автомобільних двигунів

  • Вплив технічного стану автомобіля на його екологічні показники

  • Екологічні вимоги до підприємств дорожнього господарства

  • Відходи автотранспортних підприємств

  • Вплив автомобільних доріг на навколишнє природне середовище

  • Основні напрями і форми впливу доріг на навколишнє середовище

  • Вплив дорожнього покриття на витрату пального автомобілем

  • Забруднення придорожніх територій автомобільних доріг

  • Підвищення екологічної безпеки при експлуатації автомобільного транспорту

  • Альтернативні привідні механізми

  • Удосконалення конструкції автомобіля

  • Організаційні заходи зі зменшення негативного екологічного впливу автотранспорту

  • Пришвидшення транспортного потоку

  • Раціональне водіння

  • Вплив на режим роботи світлофора

  • Заходи зі зниження негативного впливу автодоріг на навколишнє природне середовище

  • Розділ 5. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище залізничного транспорту

  • Вплив рухомого складу залізничного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Вплив магістральних тепловозів на навколишнє природне середовище

  • Вплив маневрових тепловозів та тепловозів промислового залізничного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Вплив стаціонарних джерел залізничного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Вплив підприємств з переробки щебеню на навколишнє природне середовище

  • Вплив рейково-зварювальних підприємств на навколишнє природне середовище

  • Вплив вагоноремонтних, локомотиворемонтних та ремонтно-механічних заводів на навколишнє природне середовище

  • Вплив шпалопросочувальних заводів на навколишнє природне середовище

  • Вплив вагонних і локомотивних депо на навколишнє природне середовище

  • Утворення стічних вод на підприємствах залізничного транспорту

  • Інші забруднення, що утворюються на підприємствах залізничного транспорту

  • Зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище виробничих процесів на стаціонарних об'єктах залізничного транспорту

  • Зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище під час експлуатації рухомого складу залізничного транспорту

  • Загальні екологічні вимоги до об'єктів залізничного транспорту

  • Розділ 6. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище авіаційного транспорту

  • Характеристика сучасного авіаційного транспорту України

  • Технічно-експлуатаційні властивості авіаційного транспорту

  • Вплив наземних джерел авіаційного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Викиди шкідливих речовин при експлуатації підприємств авіапаливозабезпечення

  • Способи зниження екологічної небезпеки від викидів парів нафтопродуктів

  • Витікання нафтопродуктів на підприємствах паливозабезпечення та методи їх скорочення

  • Вплив повітряних джерел авіаційного транспорту на навколишнє природне середовище

  • Викиди шкідливих речовин маршевими двигунами літаків

  • Простий метод розрахунку викидів маршевими двигунами літаків

  • Детальний метод розрахунку викидів маршевими двигунами літаків

  • Розрахунок викидів шкідливих речовин допоміжними силовими установками

  • Оцінювання стану атмосфери в районі аеропорту за аналізом опадів

  • Особливості забруднення грунтів авіаційним транспортом

  • Особливості забруднення вод авіаційним транспортом

  • Енергетичні забруднення від авіаційного транспорту

  • Шумове забруднення від авіаційного транспорту

  • Елементи управління природоохоронною діяльністю на авіаційному транспорті

  • Розділ 7. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище водного транспорту

  • Річкові порти України

  • Характеристика морського транспорту України

  • Морські порти України

  • Особливості впливу водного транспорту на стан довкілля

  • Особливості впливу викидів стаціонарних джерел забруднень водного транспорту на довкілля

  • Заходи щодо попередження забруднення водного басейну

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Розділ 8. Характеристика впливу на навколишнє природне середовище трубопровідного транспорту

  • Характеристика трубопровідного транспорту України

  • Екологічна безпека трубопровідного транспорту

  • Розділ 9. Способи підвищення екологічної безпеки на транспорті

  • Заходи із захисту від забруднень поверхневих та ґрунтових вод

  • Заходи із захисту навколишнього середовища при застосуванні антиожеледних солей та гербіцидів
  • Заходи зі зниження негативного екологічного впливу при будівництві шляхопроводів

  • Охорона навколишнього природного середовища під час роботи з будівельними матеріалами

  • Запобігання ерозії на шляхопроводах

  • Заходи з охорони ландшафту, флори та фауни

  • Розділ 10. Природоохоронні заходи та управління екологічною діяльністю на транспорті

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє природне середовище пересувних та стаціонарних джерел забруднення на транспорті

  • Заходи щодо зниження шуму на транспорті

  • Заходи в зонах аварій транспортних засобів

  • Функції управління екологічною діяльністю

  • Екологічний облік

  • Екологічне страхування, ліцензування і сертифікація

  • Розділ 11. Законодавча база та екологічна документація транспортного підприємства

  • Загальна характеристика екологічної документації

  • Екологічний паспорт транспортного підприємства

  • Акустичний паспорт транспортного підприємства

  • Відповідальність за екологічні правопорушення