Можна виділити три основні напрями очищення забруднених вод морів і річок, а саме:
• механічне збирання з поверхні вод сміття і нафтових плівок;
• хімічний вплив на нафтові плівки;
• біологічний розклад забруднень.
Найбільшого поширення набув механічний метод. При такому методі великі плавучі агрегати виконують різні за ступенем складності операції – від простого збирання з поверхні плаваючого сміття до виловлювання і сепарації нафтопродуктів. Зібране сміття й нафтовмісні води передають на берегові станції для знешкодження й утилізації. Для ліквідації аварійних розливів нафти в акваторіях і у відкритому морі створено оперативні штаби, які вживають екстрених заходів для знешкодження наслідків таких розливів.
На практиці роботи морських портів знайшли застосування бонові загородження (рис. 8.6). їх встановлюють з профілактичною метою навколо танкерів, які перебувають під розвантаженням або завантаженням, а також для обгороджування суден, що приймають паливо. Під час перебування суден біля причалів бокові огорожі можуть охоплювати їх напівкільцем, кінці якого прикріплюють до берегових споруд. Нафтова пляма може бути обмежена з підвітряного боку або з боку протилежної течії, з метою запобігання розтіканню. За потреби пляму оточують замкнутим кільцем. Таким чином її можна переміщувати з невеликою швидкістю.
Рис. 7.6. Загальний вигляд бонового огородження
У багатьох країнах ведеться розробка фізико-хімічних методів видалення нафтових плям з поверхні річок і морів. Розроблено хімічні препарати – абсорбенти, які у вигляді порошків або рідин розпилюють на забруднення. Проте й вони мають недоліки. Абсорбенти поглинають нафту, але, вступивши з нею в реакцію, розкладають її. утворюючи нові, як правило, шкідливі (а іноді токсичніші, ніж нафта, речовини) хімічні сполуки, що залишаються у воді, в свою чергу забруднюючи її. Доцільність застосування абсорбентів полягає в тому, що вони сприяють порушенню нафтового шару, що перекриває надходження кисню повітря у воду, забруднює узбережжя, вбиває водоплавальних тварин і птахів.
До категорії хімічних реагентів для боротьби з розливом нафти входять також диспергента – речовини, що знижують поверхневий натяг плівки, розбиваючи її на краплинки. В результаті покращуються обмінні процеси з атмосферою і проникнення сонячного проміння, а також прискорюється розклад нафти. Але продукти розкладу якась частка нафти, а також частка самого реактиву залишаються у товщі води або випадають на дно. Через це, а також через токсичність самих заходів боротьби (реагентів) ці методи можна застосовувати лише за обставин, що загрожують більш важкими наслідками.
Перспективним, хоча й проблематичним методом нейтралізації нафтопродуктів, що потрапили у воду, є біологічний. Можна виділити три основні його напрями.
Перший напрям – очищення за допомогою рослин, котрі засвоюють деякі забруднювачі, що містяться у воді, зокрема й вуглеводні. Застосування цього методу принципово можливе для біологічної нейтралізації нафтовмісних, наприклад, баластних вод в акваторіях портів.
Другий напрям – це використання живих істот, здатних уловлювати й переробляти забруднювачі води, насамперед вуглеводні. У цьому плані на найбільшу увагу біологів заслуговують молюски, зокрема мідії. Вивчення процесів їх життєдіяльності показало, що молюски виконують велику роботу з фільтрування води. Так, крупний молюск може пропустити через себе 70 л води за добу. Проблема полягає у пошуку таких видів молюсків та інших живих істот і цілеспрямованому їх використанні для очищення води.
Третій напрям – мікробіологічний, тобто використання анаеробних бактерій, які в умовах річки або моря можуть швидко розмножуватися на вуглеводнях, що плавають у воді (і розчинені в ній), і перероблювати їх у корисні або нейтральні для гідросфери речовини.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом“ на сторінці 1. Приємного читання.
