Джерелами шуму на території авіапідприємств і прилеглих до нього районів є:
• авіаційні силові установки з газотурбінними і поршневими двигунами;
• допоміжні силові установки літаків та агрегати запуску;
• спецмашини аеродромного обслуговування різного призначення, в тому числі теплові та вітрові машини, створені на базі авіадвигунів, що відпрацювали льотний ресурс;
• верстатне та технологічне устаткування виробничих процесів.
Акустична обстановка в районі аеропорту визначається:
• режимом функціонування авіапідприємства;
• типами ПК, що експлуатуються в аеропорту;
• діючими маршрутами прильоту та вильоту ПК;
• розташуванням житлової забудови відносно злітно- посадочної смуги, а також заходами, що проводить аеропорт з метою зниження несприятливого діяння авіаційного шуму на довкілля.
При наземних випробуваннях авіадвигунів, зльотах і посадках ПК виникають складні акустичні коливання, які включають крім гучного високочастотного шуму також і інфразвуки низької частоти, що підсилюють шкідливий вплив на живі організми.
В усіх країнах протягом останніх десятиліть проблема боротьби з акустичним забрудненням навколишнього середовища від авіаційного транспорту, особливо поблизу аеропортів, є актуальною. Шуму повітряних кораблів було присвячено більше досліджень, ніж до будь-якої іншої екологічної проблеми шуму. Тому, при конструюванні нових літаків, виборі режимів зльоту і посадки, а також при будівництві нових і реконструкції старих аеропортів, враховуються проблеми шуму, що можуть виникнути.
Повітряні перевезення генерують суттєвий шум поблизу як цивільних аеропортів, так і військових аеродромів. Зльоти літаків, як відомо, створюють інтенсивний шум. включаючи гуркіт і вібрацію. Посадка літака створює суттєвий шум уздовж коридорів, всередині яких польоти відбуваються, як правило, на низьких висотах. Шум створюється не тільки двигунами, але й шасі і механізацією крила, а також коли застосовується зворотна тяга (режим реверсу двигунів) під час пробігу літаків по злітно- посадковій смузі. Взагалі, більший і відповідно важчий літак створює більше шуму, ніж легший літак.
Технічне нормування шуму забезпечує максимальне допустиме зниження шуму обладнання, пристроїв, транспортних засобів із умов впровадження існуючих наукових досягнень, новітніх технологій. використання нових матеріалів, вдосконалення виробничих процесів. Тому технічні норми періодично переглядаються з метою більш жорстких нормативних обмежень щодо шуму. Санітарно-гігієнічні норми визначають необхідний ступінь послаблення шуму, а технічні – вказують на досяжні на практиці величини рівнів шуму технічних джерел.
Відповідно до міжнародних стандартів IKAO шум літаків нормується залежно від максимальної злітної маси для трьох контрольних точок. На рис. 6.20 показана схема розташування точок вимірювання шуму.
Рис. 6.20. Контрольні точки вимірювання шуму літаків
Мікрофони встановлюються в наступних точках: 1 – при зльоті, на відстані 450 м від осі злітно-посадочної смуги (ЗПС) для нових типів літаків; 2 – при набиранні літаком висоти, на відстані 6500 м від початку розбігу; 3 – при заході на посадку по стандартній глісаді, на відстані 2000 м до порогу ЗПС.
Для гвинтових літаків цивільної авіації обмеження по шуму також залежать від їхньої злітної маси. Для важких гвинтових літаків (злітна маса перевищує 9000 кг) застосовується така ж система обмежень, що і для реактивних. Шум літаків легкої злітної маси обмежується в одній контрольній точці: під траєкторією горизонтального прольоту на висоті 300 м, коли режим роботи двигунів максимальний. У цьому випадку рівень шуму не повинен перевищувати 68 і 80 дБА для злітних мас, відповідно, менше 600 і більше 1500 кг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шумове забруднення від авіаційного транспорту“ на сторінці 1. Приємного читання.
