На сьогодні двигуни внутрішнього згоряння є основними двигунами для автомобілів. Спеціалісти вважають, що вони такими залишаться на найближчі роки з огляду на багато їх переваг. Проте вважають також, що ці двигуни уже практично досягли межі своєї досконалості і подальший розвиток, особливо у бік покращення їхніх екологічних характеристик потребує значних капітальних вкладень. Тому значну увагу починають приділяти використанню двигунів нових типів.
Двигун Стірлінга (двигун зовнішнього згорання). Вперше був запатентований у 1816 році у Шотландії як альтернатива паровому двигуну з низьким коефіцієнтом корисної дії. Принцип дії такого двигуна досить простий, проте існуючі на сьогодні його конструкції досить складні. Робота ґрунтується на поперемінному нагріванні та охолодженні робочого тіла (газу, рідше рідини) та використанні енергії його температурного розширення. При цьому робоче тіло циркулює у замкненому контурі всередині двигуна, а теплова енергія для нагрівання підводиться ззовні. На сьогодні в двигунах Стірлінга як газоподібне робоче тіло використовують водень та гелій. Одну з принципових схем роботи двигуна наведено на рисунку 4.16.
Рис. 4.16. Схема роботи одноциліндрового двигуна Стірлінга: 1 – гаряча порожнина; 2 – поршень-витискувач: 3 –регенераційний теплообмінник: 4 – холодна порожнина: 5 – холодильник; 6 – робочий поршень: 7 – буферна порожнина
Це одноциліндровий чотиритактний двигун. що використовує газ як робоче тіло. Його робота відбувається таким чином.
Такт 1 (рис. 4.16, а). Робочий поршень 6 знаходиться в крайньому нижньому положенні, поршень-витискувач у крайньому верхньому. При цьому робоче тіло переважно знаходиться в холодній порожнині 4 і охолоджується холодильником 5, від якого теплова енергія відводиться назовні.
Такт 2 (рис. 4.16, б). Робочий поршень 6 рухається вгору, стискаючи холодне робоче тіло у холодній порожнині.
Такт 3 (рис. 4.16, в). Поршень-витискувач рухається вниз, зменшуючи об'єм холодної порожнини та збільшуючи об'єм гарячої. При цьому робоче тіло перетікає з холодної в гарячу порожнину через обвідний трубопровід.
Такт 4 (рис. 4.16, г). Завдяки підведенню теплової енергії ззовні до гарячої порожнини робоче тіло там нагрівається й розширюється. Поршень-витискувач у цей час знаходиться у фіксованому положенні, тому розширення робочого тіла призводить до перетікання його надлишку через обвідний трубопровід у холодну порожнину, що підвищує там тиск і змушує робочий поршень рухатися вниз (здійснювати робочий хід). Рухаючись униз, робочий поршень стискає газ у буферній порожнині 7. Стиснений газ зберігає додаткову енергію для переміщення робочого поршня вгору при повторенні робочого циклу.
Обвідна лінія має додатковий регенераційний теплообмінник, який попередньо нагріває робоче тіло при його переміщення з холодної порожнини у гарячу і охолоджує його при зворотному переміщенні.
Однією з головних переваг двигуна Стірлінга є його високий коефіцієнт корисної дії. Цей ККД може досягати 50 %, тимчасом як середній ККД карбюраторного двигуна 28 ÷ 30 %, дизельного двигуна – 32 ÷ 40 %.
Двигуни Стірлінга мають багато екологічних переваг. Завдяки тому, що теплова енергія підводиться до двигуна ззовні, можна використовувати будь-які джерела теплової енергії. У разі використання традиційного джерела спалюванням хімічних палив, у таких двигунах є можливість оптимальної організації процесів горіння в окремих камерах згоряння, що дає змогу суттєво знизити викиди токсичних речовин з продуктами згоряння без погіршення експлуатаційних характеристик самого двигуна. На рис. 4.17 показано орієнтовну залежність вмісту CO ΝΟХ та CxHy у відпрацьованих газах двигунів Стірлінга залежно від коефіцієнту надлишку повітря при спалюванні нафтових палив. З рисунка видно, що при спалюванні збіднених сумішей викиди усіх трьох компонентів зменшуються. Зокрема, знижуються викиди ΝΟχ завдяки тому, що немає необхідності підтримувати в камері згоряння високі температури.
Під час роботи двигуни Стірлінга не створюють великих рівнів шуму та вібрацій.
Недоліками двигунів Стірлінга можна назвати: високу вартість через використання термостійких матеріалів з високими коефіцієнтами теплопередачі для нагріваючих теплообмінників; досить велику складність конструкції; великі розміри охолоджувальних теплообмінників через необхідність відведення значних кількостей теплової енергії в навколишнє середовище; недовговічність деяких вузлів.
Рис. 4.17. Показники токсичності двигунів Стірлінга
За основними токсичними показниками двигуни Стірлінга є значно чистішими, ніж карбюраторні та дизельні двигуни. У таблиці 4.15 наведено середні питомі викиди трьох різних типів двигунів.
Таблиця 4.15
Середні питомі викиди (віднесені до одиниці енергії) різними типами двигунів, мг/кДж
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Альтернативні привідні механізми“ на сторінці 1. Приємного читання.
