Щебінь широко використовують у будівництві насипів та прокладанні залізничних колій. Технологічний процес виробництва щебеню полягає в добуванні гірської породи та її переробці. Гірську породу видобувають у кар'єрах відкритим способом із застосуванням вибухових робіт. Гірську масу вантажать екскаватором на автомобільний або залізничний транспорт і доставляють на переробку в дробарно-сортувальний цех. У цеху, залежно від виду породи і необхідної кінцевої продукції, породу піддають дво- чи триступінчатому подрібненню. Після сортування готову продукцію подають конвеєрними транспортерами на відкритий склад, звідки відвантажують на автомобільний або залізничний транспорт.
Крім основних виробничих цехів: гірського і дробарно-сортувального, до складу щебеневих заводів входять допоміжні цехи: транспортні, ремонтно-механічні, котельні тощо. Проте основним забрудненням, що виділяється в навколишнє середовище, є мінеральний пил. Залежно від виду гірської породи цей пил може містити до 70 % і більше вільного двоокису кремнію.
Інтенсивне пилоутворення супроводжує процеси подрібнення, сортування, транспортування та відвантаження готової продукції. Під час проведення вибухових робіт у кар'єрах відбувається залповий викид великої кількості пилу і газів.
Для боротьби з пиловиділенням у виробництві щебеня використовують гідравлічне знепилення та аспірацію. На неопалювальних щебеневих заводах гідравлічне знепилення використовують сезонно, на опалювальних – цілорічно. Його застосування дає змогу скоротити пиловиділення до двох разів. Проте воно може бути обмежене умовами експлуатації технологічного устаткування й вимогами до якості продукції, що випускається.
Розрізняють організовані і неорганізовані викиди пилу. До організованих джерел відносять аспіраційні системи, обладнані пилоочисними установками. До неорганізованих – викиди у вигляді ненаправлених потоків пилу унаслідок порушення герметичності або відсутності захисних оболонок технологічного устаткування. Джерелами неорганізованих викидів є: вузли пересипання матеріалів та продукції; перевалочні роботи на складах; сховища матеріалів, що виділяють пил; вузли завантаження продукції в неспеціалізований транспорт навалом; кар'єрний транспорт і механізми; дороги з покриттями і без покриття; навантажувально-розвантажувальні роботи; буріння шурфів і свердловин; вибухові роботи.
Як пиловловлювальне устаткування на неопалювальних заводах використовують сухі циклони і рукавні тканинні фільтри, на опалювальних заводах – мокрі циклони-промивачі. Очищення запиленого повітря може бути одноступінчастим або двоступінчастим. Основна маса підприємств галузі складається з неопалювальних дробарно-сортувальних цехів з одноступінчатим очищенням аспіраційного повітря в сухих циклонах.
Річний викид пилу організованих джерел (аспіраційних установок) визначають за формулою:
(5.5)
де– продуктивність аспіраційнї установки, яка
визначається кількістю повітря, що видаляється від технологічного обладнання, м3/год;
– концентрація пилу в повітрі, що видаляється, г/м3;
– концентрація пилу в повітрі після гідравлічного знепилення, г/м3;
– річна кількість годин роботи установки без застосування гідравлічного знепилення, год/рік;
– річна кількість годин роботи установки з застосуванням гідравлічного знепилення, год/рік;
А – коефіцієнт, що враховує справну роботу очищувальних пристроїв.
Коефіцієнт А розраховують за формулою:
(5.6)
де N – річна кількість днів справної роботи очисних установок;
– річна кількість днів роботи технологічного обладнання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транспортна екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив підприємств з переробки щебеню на навколишнє природне середовище“ на сторінці 1. Приємного читання.
